Афіша театру
- Диригент-постановник:
- ДЯДЮРА Микола
- Балетмейстер-постановник:
- РЕХВІАШВІЛІ Аніко
- Художник-постановник:
- ЛЕВИТСЬКА Марія
- Хормейстер-постановник:
- ПЛІШ Богдан
- Асистент балетмейстера:
- КАЙГОРОДОВ Євген
- Педагоги-репетитори:
- БОНДУР Сергій
- Диригенти:
- БАКЛАН Олексій
- КУЛЬБАБА Алла
- МАКАРЕНКО Герман
- Хормейстер:
- ТАРАСЕНКО Олександр
- Концертмейстери:
- ГОРОБІЄВСЬКА Оксана
- САБІТОВА Дінара
- ТЕРЕНТЬЄВА Світлана
- ШАПЧУК Олена
- Режисери, які ведуть виставу:
- ВИСОЦЬКА Алла
- ТОКАР Олег
- Хлоя, пастушка:
- ЛЬОЗОВА Тетяна
- МАЦАК Наталія
- ГОЛИЦЯ Ольга
- ДУЛЄСОВА Аліна
- КОЗАЧЕНКО Катерина
- ШЕВЧЕНКО Анастасія
- Дафніс, пастух:
- ВАНЯ Ян
- СУХОРУКОВ Микита
- Доркон, волопас:
- КРИВОКОНЬ Сергій
- СУХОРУКОВ Микита
- ТКАЧУК Ярослав
- Лікеніон, дівчина, закохана у Дафніса:
- БЕТАНКОУРТ Райса
- БОРИСОВА Ірина
- ВОЛОДІНА Ліна
- Бріаксіс, ватажок молодиків з сусіднього острова:
- КРИВОКОНЬ Сергій
- ТКАЧУК Ярослав
- Німфа, у яку закоханий Пан:
- ВОРОТНЮК Олеся
- ІВАНЕНКО Ксенія
- Ерот:
- ТКАЧУК Ярослав
СТИСЛИЙ ЗМІСТ
Пролог
Із глибини століть відкриває нам свої таємниці Греція.…
Вічно прекрасний, легендарний острів Лесбос на березі Егейського моря. Колись його населяли дріади, сатири, фавни. Тут жила прекрасна Німфа, у яку був закоханий Пан. А на вершині гори перебували безсмертні боги. Вони спостерігали за людьми, захищаючи їх, допомагали подолати випробування, які посилала їм грізна доля.
Картина перша
На галявині серед пишної природи розважаються юнаки і дівчата. Серед них – молодий пастух Дафніс і його кохана Хлоя. Пастухи й пастушки готуються до свята винограду, присвяченого Панові, виконують ритуальні танці з гірляндами квітів.
Молодому волопасові Доркону сподобалася юна Хлоя, а красуня Лікеніон, закохана в Дафніса, марно намагається привернути його увагу. Хлоя ревнує Дафніса до легковажної пастушки і, щоб його роздратувати, приймає залицяння Доркона.
Картина друга
Наступає ніч. Пан проголошує ніч кохання. Сатири, німфи, фавни, вакханки віддаються любовній насолоді. Ерот навчає Лікеніон мистецтву спокуси, щоб вона завоювала Дафніса.
Молодий пастух, захоплений принадами земного кохання, не може встояти перед спокусницею Лікеніон. Гірко переживає зраду коханого Хлоя. Дафніс намагається пояснити свій вчинок хвилинною слабкістю, але, ображена в щирих почуттях, дівчина тікає, не бажаючи слухати виправдання легковажного юнака.
Дівчина залишається на самоті. Пан, зачарований її цнотливістю і красою, намагається втішити пастушку й розпалити в ній пристрасть. Але Хлоя любить тільки Дафніса. Розлючена Німфа, побачивши Пана і Хлою разом, вимагає Пана покарати дівчину.
Картина третя
Німфа закликає войовничих молодиків із сусіднього острова здійснити набіг на Лесбос. Завойовники грабують жителів, убивають юнаків і викрадають дівчат. Хлоя стає здобиччю ватажка островітян Бріаксіса. Проте, дівчина залишається вірною Дафнісу. У пристрасних молитвах просить богів захистити її.
Німфа, бачачи страждання невинної дівчини, змилостивилася над нею, просить Пана допомогти пастушці. Пан вважає, що Дафніс сам має захистити свою любов. Тільки героїчний поступок може виправдати зраду.
Дафніс безстрашно кидається на Бріаксіса і в жорстокій сутичці перемагає противника й звільняє Хлою.
Картина четверта
Світанок. Дафніс і Хлоя освідчуються в коханні.
Сходить сонце, і вся природа, немов радіє їхньому щастю. Пан з Німфою, сатири й фавни щиро вітають закоханих.
З історії створення балету "Дафніс і Хлоя" Моріса Равеля
З ім'ям Лонга дійшла до нас "Пастуша повість про Дафніса і Хлою", написана в другій половині III століття – поетична історія про закоханих пастуха й пастушку.
Лонг – фігура загадкова: точно невідомі роки його життя, народився він, нібито, на грецькому острові Лесбос. Деякі дослідники твердять, що такого письменника не існувало, а ім'я Лонг – усього лише псевдонім.
Подібно до Гомерових поем, роман Лонга розвивається у двох планах. Перший присвячений життю селян, другий – сільським божествам, які від народження Дафніса і Хлої піклуються про них, оберігаючи від життєвих неприємностей. У романі фігурують німфи, фавни, сатири і бог Пан –покровителі села й сільської природи, зображення яких стояли на околицях селищ, біля печер і джерел. Зовнішньої дії в повісті небагато. Увага автора зосереджена на зображенні переживань Дафніса і Хлої, двох підкинених і вихованих пастухами дітей.
Роман-ідилія Дафніс і Хлоя (Daphnis kai Сhlоe) був широко відомий в Італії в епоху Відродження, його читали і любили у Візантії. Особливою популярністю він користувався в XV—XVI ст. у середовищі придворної аристократії, яка захоплювалася пастораллю. За новіших часів твір Лонга викликав захоплений відгук Ґете, а, починаючи з XVI ст., багато разів перекладався всіма європейськими мовами.
За мотивами роману давньогрецького письменника Моріс Равель створив однойменний балет «Дафніс і Хлоя» (фр. Daphnis et Chloé).
У 1909 М. Равель почав працювати над написанням музики до балету на замовлення антрепризера Російських сезонів у Парижі Сергія Дягілєва, сценарій написав відомий хореограф-реформатор Михайло Фокін.
Композитор назвав «Дафніса і Хлою» «хореографічною симфонією». М. Равель відзначав: «У цьому творі я задумав дати велику музичну фреску, в якій не стільки прагнув відтворити справжню античність, скільки закарбувати Елладу моєї мрії, близьку тим уявленням про стародавню Грецію, яке втілене у творах французьких художників і письменників кінця XVIII століття».
Музика балету «Дафніс і Хлоя» відрізняється стриманою пристрасністю, що ріднить її з романтичними творами, яскравістю гармонійних фарб, розмаїтістю й вишуканістю оркестрових засобів.
Михайло Фокін втілив у пластиці чисті лінії давньогрецьких барельєфів, також дикі танці піратів, шалену пристрасть вакханалії. Прем'єра балету відбулася в паризькому театрі Шатле 8 червня 1912 року, диригував П’єр Монте. Партії виконали прославлені російські артисти Вацлав Ніжинський і Тамара Карсавіна. Незважаючи на це, балет мав досить середній успіх. Згодом балет був поставлений на багатьох сценах світу різними балетмейстерами.
На сцені Національної опери України балет «Дафніс і Хлоя» Моріса Равеля був поставлений у 1969 році. Київську інтерпретацію балету здійснили диригент Стефан Турчак, хореограф Анатолій Шекера та художник Данило Лідер.
Нинішню постановку балету «Дафніса і Хлої» підготували: Микола Дядюра (диригент-постановник), Аніко Рехвіашвілі (лібрето і хореографія) та Марія Левитська (художнє оформлення). Нова сценічна трактовка балету – сучасний погляд на класичний твір, давньогрецька історія слугувала лише натхненням для постановників, адже фабула суттєво змінена. Історія походження героїв, перипетії з їх викраденнями відкинуті, автори балету зосередилися лише на почуттях юних закоханих.
