Новини

Володарка розкішного барвистого сопрано, якому з легкістю підкорилися одразу два абсолютно різні стилі виконання: академічний і джазовий!

Сьогодні відзначає ювілей зірка української оперної сцени, провідна солістка нашого театру, народна артистка України Лілія Гревцова.

12 травня відбудеться «бенефісна» вистава ювілярки – «Травіата» Дж. Верді.  Редакція сайту поспілкувалася з артисткою напередодні виходу її Віолетти на сцену Національної опери України.

 

 - З відчуттям легкості. З розумінням, що дати мало що вирішують і впливати на нас не повинні. Найголовніше – те, як себе відчуваєш і чим наповнене твоє життя. От, наприклад, окрім сцени, я викладаю в консерваторії. Мене дуже надихає той факт, що я можу ділитися знаннями і досвідом у своїй улюбленій справі. До того ж, коли не зациклюєшся на цифрах, легше йти вперед.

 

- Шок на психо-емоційному рівні вплинув на голос. Я фізично не могла співати, і серйозно думала, що більше й не зможу.

Коли запрацював театр, я, як і всі мої колеги, прилетіла сюди наче на крилах. Далі на нас чекав непростий період. Але і тоді, коли не було світла, і коли було холодно, і коли пішки доводилося на височенний поверх підніматися кілька разів на день, я розуміла: треба рухатися, у всіх сенсах цього слова.

Такі обставини нашого життя ще більше розкрили справжні цінності.Я зрозуміла наскільки важливо просто жити, радіти кожному моменту, кожному виходу на сцену, кожній можливості спілкування з публікою. Це щастя. Більше того, загострене відчуття щастя!

 

- У мене немає таких партій, від яких я б хотіла абсолютно відмовитися. Коли повертаєшся до, здавалося б, забутих ролей, відчуваєш якусь магію. Професійно – усвідомлення нових можливостей, ресурсів, емоцій, нюансів. Емоційно – і Джільда, і Віолета, і любов мого життя – Лю, – це таке тепло, таке розуміння того, що відбувається з моїми героїнями!

Кажуть, жінки не знають себе до кінця, тож усі жіночі ролі – трошки про мене.