Афіша театру

Опера на 1 дію
Початок: 10.02.2017 - 19:00
Завершення: 21:00
Виконується російською мовою
Моцарт і Сальєрі
Микола Римський-Корсаков
  • Режисери, які ведуть виставу:
  • КОВНІР Вікторія
  • ЯРОВА Дар’я
  • Суфлери:
  • ГОНЦОВСЬКА Наталія
  • БУДЗЯК Роман
  • Сліпий скрипаль:
  • БАРВІНСЬКИЙ Назарій
  • ХОЛМАТОВ Роман
Дія відбувається у Відні в 1791 році.
 
Сцена перша
 
Сальєрі заглиблений у тяжкі роздуми. Визнаний в Європі композитор, який натхненою працею досяг висот музичної майстерності, глибоко й болісно заздрить Моцарту:
 
О небо!
Де ж правота, коли священний дар,
Коли безсмертний геній – не благанням,
Не саможертві, не палкій любові
І не труду дається в нагороду,
А осяває голову безумця,
Гульвіси марного?.. *
 
Входить Моцарт. Щоб потішити Сальєрі, він привів із собою сліпого скрипаля, котрий грав у трактирі мелодії з його опер. Старий намагається зіграти мелодію з опери «Дон-Жуан». Скрипка старого звучить фальшиво, Моцарт сміється, а Сальєрі роздратований, в гніві він проганяє вуличного музиканта геть. Моцарт показує колезі свій новий твір. Сальєрі захоплений і, в той же час, не може приховати розпачу.
Домовившись пообідати разом, митці  розстаються. Залишившись на самоті, Сальєрі вирішує отруїти Моцарта.

 

Сцена друга

 

Кімната в трактирі «Золотого Лева». Моцарт і Сальєрі обідають. Моцарт розповідає про дивного незнайомця в чорному, котрий приходив до нього, замовив Реквієм і більше не з'являвся. «Мені день і ніч спокою не дає моя Чорна людина», – зізнається він.
Сальєрі заспокоює Моцарта:
 
Бомарше
Казав було: «Послухай-но, Сальєрі,
Коли тебе обсядуть чорні мислі,
Шампанського ти пляшку відкоркуй,
Чи почитай «Весілля Фігаро».
 
 
«Чи правда Сальєрі, – запитує Моцарт, – що Бомарше когось отруїв?..
Він же геній,
Як ти, як я. А геній і злочинство
Дві речі несумісні».
 
На якусь мить Сальєрі охоплюють сумніви, та, опанувавши собою, він рішуче виливає отруту в склянку Моцарта. Занурений у свої думки Моцарт п'є вино, а потім сідає за рояль і  грає «Реквієм». Вражений Сальєрі ридає. Моцарт перериває гру. – «Мені щось важко, – говорить він – піду засну».
Сальєрі знову один. Болісний сумнів закрадається в його душу, але пізно – Моцарт уже належить Вічності:
 
Що, як правий він,
І я не геній? Геній і злочинство –
Дві речі несумісні.
 
* Переклад віршів О. Пушкіна М. Бажана
 
 
 
 
 
 

 

         

 

 

 

Про створення опери «Моцарт і Сальєрі» М. Римського-Корсакова

 

Улітку 1897 року М. А. Римський-Корсаков завершив роботу над оперою  «Моцарт і Сальєрі» за однойменною п'єсою О. С. Пушкіна, яку сам поет назвав «маленька трагедія».  В основу сюжету лягла легенда про те, що знаменитий італійський композитор Антоніо Сальєрі  із заздрості отруїв свого колегу –  геніального Моцарта. Олександр Пушкін не був категорично переконаний в причетності Сальєрі до скоєного злочину, хоча вважав чутки правдоподібними. В одній із заміток поет писав: «Сальєрі помер років вісім тому. Деякі німецькі журнали стверджували, що на смертельному одрі зізнався він нібито в жахливому злочині – в отруєнні великого Моцарта. Заздрісник, що міг освистати «Дон Жуана» міг отруїти його творця».

О.С. Пушкін створив емоційно насичену, глибоку філософську драму, піднімаючи морально-естетичну проблему: відповідальність митця перед суспільством, досліджуючи божественну і людську природу генія, стверджуючи, що моральна чистота і благородство невід’ємна якість справжнього мистецтва.

Драма настільки захопила М.А.Римського-Корсакова, що він написав оперу в надзвичайно короткий термін: менше ніж за місяць (двадцять сім днів), причому над партитурою працював  протягом одинадцяти днів. Драматизм, психологічна насиченість, стрімкість дії трагедії стали вдячним матеріалом для композитора. У «Літописі мого музичного життя» Микола Андрійович писав: « ...Я накидав невелику сцену з пушкінського «Моцарта й Сальєрі» (прихід Моцарта й частина розмови його із Сальєрі), причому речитатив лився в мене вільно, поперед усього іншого, подібно мелодії останніх романсів. Я відчував, що вступаю в якийсь новий період.... Виходить щось для мене нове, і ближче всього до манери Даргомижського у «Кам'яному гості».

Зачарований надзвичайною виразністю і музикальністю поезії, Микола Андрійович залишає майже  незмінним пушкінський текст. Камерна опера «Моцарт і Сальєрі» написана в речитативно-аріозному стилі. У ній усього дві сцени (картини), як і в трагедії Пушкіна. Діючих осіб – теж, як у Пушкіна, двоє (крім безсловесної ролі скрипаля, котрий грає фрагмент з «Дон Жуана»). Ідея трагедії Пушкіна значною мірою розкривається двома словами: «геній і злочинство».

Через 200 років після смерті Моцарта (у 1997 році), в Мілані пройшов суд над Сальєрі. Вислухавши дослідників творчості обох музикантів і лікарів, суд виніс вердикт: Сальєрі невинний.

Перша постановка опери «Моцарт й Сальєрі» відбулася  на сцені Російської приватної опери (театр Сави Івановича Мамонтова) 25 листопада 1898 року. Диригував І.А. Труффі. Партію Сальєрі співав Ф.І. Шаляпін, Моцарта  –     В.П. Шкафер. Декорації й костюми були виконані за ескізами геніального художника М.О. Врубеля. Фрагмент з моцартівського «Реквієму» грав за сценою видатний композитор і піаніст С.В. Рахманінов.  Прем’єра пройшла блискуче. Ф. І. Шаляпін  телеграфував В.В. Стасову: «Вчора співав вперше надзвичайний твір Пушкіна і Римського-Корсакова «Моцарт і Сальєрі» з великим успіхом. Дуже щасливий. Поспішаю поділитися радістю». Рецензент «Русских ведомостей» (від 27 листопада 1898 року) захоплено писав: «Тут все сповнено життя, все захоплює, вражає… рідкісне і благодатне художнє враження».

На київській сцені (тоді Київській російській опері) опера М. А. Римського-Корсакова була поставлена в сезоні 1901– 1902 року (диригент  І. Паліцин, режисер Я. Гельрот).Знаменитий Федір Шаляпін, перебуваючи на гастролях в Києві (у березні – квітні 1902 року), з грандіозним успіхом виступав у київській постановці «Моцарта і Сальєрі».

 

                                                                     Марина Варзацька-Костіна

 

  • Сліпий скрипаль:
  • ХОЛМАТОВ Роман