Repertoire

Ballet in 3 acts
Running time:
2 hours 45 minutes. Presented with two interval.
Swan Lake
Pyotr Tchaikovsky
Swan Lake
 
Libretto by Vladimir Begichev and Vasily Geltser.
 
Choreography by Marius Petipa, Lev Ivanov, Alexander Gorsky, Fyodor Lopukhov, Vladimir Burmeister, Anatoliy Shekera.
 
In the National Opera of Ukraine "Swan Lake" has two stage editions – that of Valery Kovtun and Anatoliy Shekera.
 
The first performance of the Valery Kovtun production was shown in 1986.
 
The 1995 production was staged by Anatoliy Shekera (premiered on the Kyiv stage on February 15, 1995).
 
 
SUMMARY
 
Anatoliy Shekera edition
 
Act 1
 
Inside Siegfried's estate, the surrounding nobility gathered for hunting. The merriment of the guests does not make the prince happy, who is beckoned by the beauty and greatness of the world. The young man wants to get away from the hustle and bustle of the court to people sincere and spiritually pure, like nature itself.
 
Seeing the peasants, Siegfried joins them. Accompanied by court ladies to the feast, the Sovereign Princess appears. She is struck by Siegfried’s commitment to the common people and severely scolds her son, demanding his return to the court’s nobility. After all, at tomorrow's ball, the prince must choose a bride.
 
Left alone, Siegfried immerses himself in thought. He still does not love anyone and it is difficult for him to grasp that he is engaged to a girl he does not know.
 
A flock of swans flies over Siegfried in the direction of the mysterious lake. It seems to the young man that these are not white swans, but girls magically transformed into birds.
 
In Siegfried arises an overwhelming desire to visit the legendary lake and discover its secret. For this, the young man is ready for any trials and sets off to the enchanted place.
 
Act 2
 
A moonlit night. The kingdom of Rothbart is shrouded in mysterious light. Anticipating some kind of danger that had not yet been realized, the evil genius was confused: a stranger appeared in his domain. Does he not know that everyone who encroaches on the dominion of Rothbart will face a cruel reckoning?! With a domineering gesture, Rothbart sets to the ground the defenseless swans.
 
Siegfried appears. Surrounded by lovely young friends, in front of him stands a girl of exceptional beauty. This is the swan queen Odette. The unexpected appearance of a stranger scares the girl-swans. But the sincerity of Siegfried awakens their confidence in him. The young man came here with a pure heart and good intentions. He instilled in the girls' hearts the hope of salvation from the evil spell.
 
The swan queen tells a sad story: once a spell was cast on them and they were turned into birds by the owner of this lake, the evil genius Rothbart. Only at night, flying to this lake, they become girls again. The terrible sorcery will remain until someone loves Odette for life. This should be a young man, not yet sworn in love.
 
Siegfried's heart flares with a deep sense of love for Odette. He swears to the girl-swan in true, eternal love and gives an oath to save the girls from the spell of the evil genius.
 
Day is breaking. Odette says goodbye to the prince. The shadow of the genius Rothbart foreshadows Siegfried’s difficult ordeal.
 
Act 3
 
A ball in the castle. The Sovereign Princess and Siegfried appear. Guests respectfully bow to them. One after another, charming girls pass in front of the young man and his mother. And not one touches the prince's heart - his thoughts are with Odette. Heralds announce that new guests have arrived. In the hall appears Rothbart, who took the form of a noble knight. He brought his daughter Odile to the ball, who looks just like Odette.
 
Still inexperienced, Siegfried believes the illusion. He is ready to give Odile his hand. Anticipating the fateful, the Prince's tutor seeks to save the young man from a reckless move. However, enchanted by the spells of Rothbart and blinded by the beauty of Odile, the prince makes his choice. From now on, Odile is to become his bride. Rothbart is in a hurry to join the hands of his daughter and Siegfried.
 
The prince swears his love. And that minute in the window of the castle appears the figure of Odette. Having understood his error and realizing his betrayal, Siegfried rushes out of the hall in despair.
 
Again the shore of the lake. The girl-swans anxiously await the return of Odette. The Queen discomposedly tells of Siegfried's unwitting betrayal. The girls are filled with despair, now nothing will save them from the evil spell.
 
Siegfried appears at the lake, and begs Odette to forgive him for his unwitting betrayal. A girl in love believes the young man, but now nothing can avert their unfortunate fate.
 
Odette and the girls must perish, while Siegfried marries Odile. Recognizing the doom, the young man is ready to atone for his guilt at the cost of his life. He is looking for Rothbart to duel him.
 
Exhausted by an unequal battle, having collected his last efforts, the young man rips the crown from the sorcerer, in which lies his strength and magic.
 
The sky is pierced by lightning. The evil genius finds his death. His terrible spells are destroyed. The swans turn into beautiful girls. Odette stretches her arms to her beloved and savior.
 
The first rays of the sun light up happy Siegfried and Odette.
 
********
 
Valery Kovtun edition
 
Act 1
 
Friends are awaiting Siegfried to celebrate his coming of age together. Here he is accompanied by his tutor. The Sovereign Princess hurries to congratulate her son, along with one of the important knights who must induct Siegfried into his order. The knight reports of a joyful event in the life of the prince, and the mother gives her son a crossbow.
 
The dreamy young man goes to the mysterious lake. Seeing swans, he is ready to shoot them. But the swans disappear. The ruins of an ancient castle are illuminated by changing light. The swans, turning into enchanting girls, surround the young prince. Siegfried is amazed at the beauty of their queen. He is told a story about the evil genius Rothbart, who cast a spell on these girls. Only true love can dispel terrible spells. Siegfried vows to Odette his eternal feelings. Day is breaking. Odette says goodbye to Siegfried.
 
Act 2
 
A ball in the castle. One after another the potential bride girls pass in front of Siegfried and his mother. But none of them stir his heart; all of the prince’s thoughts are occupied with the enchanted girl. In the hall appears Rothbart, who took the form of a knight. With him, his daughter Odile. Siegfried was confused. After all, Odile looks just like Odette. Odile smiles at Siegfried, dispersing the last of his doubt. The choice is made. Now she is the prince's bride-to-be. The happy young man tells his mother that he wants to marry. Rothbart joins the hands of Odile and Siegfried. But when the prince swears his love, he notices a swan is beating against the window.
 
Realizing that he had been deceived, Siegfried runs out in despair.
 
Act 3
 
Again the shore of the lake. The girls are anxiously awaiting the return of their friend, on whose fate their lives also depend. Odette discomposedly tells of Siegfried's betrayal. Horror engulfs the girls - they will remain in the grip of the evil spell.
 
Siegfried appears. He begs Odette to forgive his betrayal. The girl in love believes his every word, but nothing can save her: she must perish.
 
Siegfried cannot part with Odette. For love, he is ready to give his life.
 
Hating the strongest of human feelings - love, Rothbart tries to scare Siegfried with a storm. Strong gusts of wind fly at Siegfried and Odette, lightning strikes, one after another, cut through the sky, but Rothbart's efforts are futile - he loses his strength. The true love of Siegfried and Odette defeated evil.
 
 

 

 

 

 

«ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО» Петра ЧАЙКОВСЬКОГО

Навесні 1876 року Петро Ілліч Чайковський завершив роботу над своїм першим балетом. Позаду залишилися муки творчості, сумніви, не­впевненість. Радість і піднесення охопили композитора, який серцем і розумом відчув, що музика вдалася, вийшов справді переконливий і чарівний твір. Захоплено взялася за роботу й трупа Московського Ве­ликого театру, на замовлення якого, власне, й створювалося «Лебедине озеро». Через десять місяців афіша сповістила про прем'єру.

20 лютого 1877 року ввійшло в історію музичної культури. В цей день вперше було показано «Лебедине озеро».

Однак постановка, як те не парадоксально, вийшла невдалою. Венцель Рейзінгер, австрійській балетмейстер, якому випала честь зробити перше хореографічне втілення цього твору на сцені, хоч і належав до європейських знаменитостей, але вмів хіба що комбінувати танці. Зро­зумівши, що йому не справитися з симфонічною за своєю природою ба­летною музикою Петра Ілліча Чайковського, Рейзінгер заходився пере­кроювати її по-своєму, відкидаючи найскладніші й найкращі фрагменти і замінюючи їх посередніми танцювальними мелодіями інших компози­торів.

В одній з рецензій, що з'явилася відразу після московської прем'єри, можна було прочитати про Венцеля Рейзінгера такі слова: «Він такий же майстер ставити балети, як самовар їздити верхи».

Та, незважаючи на невдачу першої постановки, що дуже часто става­ло остаточним вироком, твір не забувся. Правда, мине немало років, поки до нього звернуться такі визначні російські хореографи, як Лев Іва­нов, Маріус Петіпа та Олександр Горський. Вони зуміють прочитати його по-справжньому глибоко і дати друге, вічне життя балетному шедевру.

Сценічна біографія «Лебединого озера» у Києві розпочалася у двадцяті роки ХХ століття, хоча деякі фрагменти класичного твору були показані під час гастролей артистів Великого і Маріїнського театрів у 1901 – 1915 роках. Незважаючи на те, що у Києві здавна існував прекрасний оперний колектив, можливість створити балетну професійну трупу з'явилася у 1926 році. Другою ви­ставою, яку трупа підготувала і показала 7 жовтня, стало «Лебедине озеро» П. Чайковського.

Леонід Олексійович Жуков, запрошений до Києва як балетмейстер, любовно і зі знанням справи переніс на київську сцену постановку О. Горського, здійснену у Московському Великому театрі у 1922 році. Головну партію було вирішено розділити між двома балеринами. Одетту танцювала Марія Рейзен, яка уславила своє ім'я під час знаменитих Російських сезонів у Парижі і Монте-Карло, а Оділію — молода, але на­прочуд високотехнічна київська балерина Віра Мерхасіна. Зігфріда тан­цював Леонід Жуков, який не раз виступав у цій партії на сцені Ве­ликого театру.

Ця, власне, постановка О. Горського, з незначними редакціями й поновленнями, протрималася на київській сцені досить довго. Партії тут виконував цілий ряд блискучих балерин, серед яких — Олександра Гаврилова, Клавдія Васіна, Зінаїда Лур'є.

У 1937 році Галина Олексіївна Березова, призначена головним ба­летмейстером академічного театру опери і балету УРСР, здійснила нову постановку «Лебединого озера». Зберігши класичні танцювальні номери Л. Іванова, М. Петіпа, О. Горського, відновивши вилучені деякими ди­ригентами й постановниками музичні фрагменти, вона взяла за основу пошуки і досвід свого учителя, професора А. Ваганової і створила хви­люючу романтичну драму з чітким розвитком сюжету, з глибоким роз­криттям внутрішнього світу головних героїв і особливо Одетти-Оділії. Ця постановка пам'ятна й тим, що в ній дебютувала на київській сцені прославлена українська балерина, теж учениця А. Ваганової, Антоніна Іванівна Васильєва, згодом перша серед артистів балету народна артист­ка України.

Втретє театр звернувся до немеркнучого шедевру П. І. Чайковського у 1945 році. Нову постановку здійснив уславлений балет­мейстер народний артист Росії Федір Васильович Лопухов. Він зба­гатив фантастичний елемент балету, перетворивши історію щирого кохан­ня Зігфріда й Одетти в чарівну казку. Постановці була притаманна танцювальність в найширшому розумінні цього слова. Саме звідси йде традиція поглиблювати хореографічний текст партій Зігфріда й Ротбарда, які довгий час трактувалися як пантомімні. І знову ціла плеяда акторів отримала   нагоду  сповна   виразити   увесь  обшир  своєї  творчої   палітри.

Згодом театр ще двічі звертався до невмирущого шедевру російської балетної класики. У 1970 році кияни познайомилися з постановкою балетмейстера Роберта Клявіна, у 1980 – з цікавою, позначеною багатьма знахідками інтерпретацію «Лебединого озера» народного артиста України Анато­лія Шекери, який ще раз звернувся до цього балету у 1995 році.

В балеті «Лебедине озеро» П. Чайковського розкрилася майстерність і зрілість не одного покоління видатних українських танцівників – Олени Потапової, Валентини Калиновської, Тетяни Таякіної, Людмили Сморгачової, Раїси Хилько, Ганни Кушнерової, Тетяни Боровик, Олени Філіп’євої, Ва­лерія Ковтуна, Сергія Лукіна, Миколи Прядченка, Віктора Яременка, Віктора Рибія, Костятина Костюкова та інших. Для кожного з них «Лебедине озеро» стало школою майстерності, а для глядачів — свідченням великих творчих мож­ливостей тих, хто здобув право виступати в цьому балеті.

У 1986 році під час гастролей київської трупи в Іспанії відбулася прем'єра «Лебединого озера» у постановці видатного українського хореографа Валерія Ковтуна. У 1995 році балет було поновлено у художньому оформленні народного художника України Марії Левитської.

 

                                                                        Василь ТУРКЕВИЧ,
заслужений діяч мистецтв України