Афіша театру

З історії створення балету "Дафніс і Хлоя" Моріса Равеля

З ім'ям Лонга дійшла до нас "Пастуша повість про Дафніса і Хлою", написана в другій половині III століття – поетична історія про закоханих пастуха й пастушку.

Лонг – фігура загадкова: точно невідомі роки його життя, народився він, нібито, на грецькому острові Лесбос. Деякі дослідники твердять, що такого письменника не існувало, а ім'я Лонг – усього лише псевдонім.

Подібно до Гомерових поем, роман Лонга розвивається у двох планах. Перший присвячений життю селян, другий – сільським божествам, які від народження Дафніса і Хлої піклуються про них, оберігаючи від життєвих неприємностей. У романі фігурують німфи, фавни, сатири і бог Пан –покровителі села й сільської природи, зображення яких стояли на околицях селищ, біля печер і джерел. Зовнішньої дії в повісті небагато. Увага автора зосереджена на зображенні переживань Дафніса і Хлої, двох підкинених і вихованих пастухами дітей.

Роман-ідилія Дафніс і Хлоя (Daphnis kai Сhlоe) був широко відомий в Італії в епоху Відродження, його читали і любили у Візантії. Особливою популярністю він користувався в XV—XVI ст. у середовищі придворної аристократії, яка захоплювалася пастораллю. За новіших часів твір Лонга викликав захоплений відгук Ґете, а, починаючи з XVI ст., багато разів перекладався всіма європейськими мовами.

За мотивами роману давньогрецького письменника Моріс Равель створив однойменний балет «Дафніс і Хлоя» (фр. Daphnis et Chloé).

У 1909 М. Равель почав працювати над написанням музики до балету на замовлення антрепризера Російських сезонів у Парижі Сергія Дягілєва, сценарій написав відомий хореограф-реформатор Михайло Фокін.

Композитор назвав «Дафніса і Хлою» «хореографічною симфонією». М. Равель відзначав: «У цьому творі я задумав дати велику музичну фреску, в якій не стільки прагнув відтворити справжню античність, скільки закарбувати Елладу моєї мрії, близьку тим уявленням про стародавню Грецію, яке втілене у творах французьких художників і письменників кінця XVIII століття».

Музика балету «Дафніс і Хлоя» відрізняється стриманою пристрасністю, що ріднить її з романтичними творами, яскравістю гармонійних фарб, розмаїтістю й вишуканістю оркестрових засобів.

Михайло Фокін втілив у пластиці чисті лінії давньогрецьких барельєфів, також дикі танці піратів, шалену пристрасть вакханалії. Прем'єра балету відбулася в паризькому театрі Шатле 8 червня 1912 року, диригував П’єр Монте. Партії виконали прославлені російські артисти Вацлав Ніжинський і Тамара Карсавіна. Незважаючи на це, балет мав досить середній успіх. Згодом балет був поставлений на багатьох сценах світу різними балетмейстерами.

На сцені Національної опери України балет «Дафніс і Хлоя» Моріса Равеля був поставлений у 1969 році. Київську інтерпретацію балету здійснили диригент Стефан Турчак, хореограф Анатолій Шекера та художник Данило Лідер.

Нинішню постановку балету «Дафніса і Хлої» підготували: Микола Дядюра (диригент-постановник), Аніко Рехвіашвілі (лібрето і хореографія) та Марія Левитська (художнє оформлення). Нова сценічна трактовка балету – сучасний погляд на класичний твір, давньогрецька історія слугувала лише натхненням для постановників, адже фабула суттєво змінена. Історія походження героїв, перипетії з їх викраденнями відкинуті, автори балету зосередилися лише на почуттях юних закоханих.