Афіша театру
- Диригент-постановник:
- БАКЛАН Олексій
- Балетмейстер-постановник:
- МЯСІН Лорка
- Художник постановник:
- ЛЕВИТСЬКА Марія
- Художники костюмів:
- ЛЕВИТСЬКА Марія
- КУЧЕРЯ Наталія
- Асистент балетмейстера:
- КШИШКОВ Анна
- Хормейстер-постановник:
- ПЛІШ Богдан
- Хормейстери:
- КРУТЬКО Денис
- САВЕНКО Вікторія
- Педагоги-репетитори:
- БОНДУР Сергій
- КОЗЛОВ Анатолій
- МІХЕЄВ Микола
- Концертмейстери:
- РОМЕНСЬКА Наталія
- ГОРОБІЄВСЬКА Оксана
- САБІТОВА Дінара
- ТЕРЕНТЬЄВА Світлана
- Режисер, яка веде виставу:
- ВИСОЦЬКА Алла
- Мадам Хортонс:
- КУЛИК Юлія
- БЕТАНКОУРТ Райса
- БОРИСОВА Ірина
- ІВАНЕНКО Ксенія
- Вокал:
- ПИРОГОВА Тетяна
СТИСЛИЙ ЗМІСТ
Події розгортаються у грецькому містечку. Сюди приїздить американський турист Джон, аби взяти участь у прадавніх діонісійських містеріях.
Джон закохується у гречанку Марину, нерозділеним почуттям до якої палає її співвітчизник Маноліос.
Місцеві мешканці вороже ставляться до іноземця. Невідомо, як далі розвивалися б події, якби не поява Зорби – вільної й неупередженої людини, яка дуже відрізняється від своїх земляків. Він, наче кидаючи виклик, зав’язує із Джоном ділові стосунки, а врешті починає товаришувати, розкриваючи іноземцеві глибинний сенс прадавніх ритуальних танців прихильників Діоніса.
Мадам Хортонс, колишня субретка, закохується у пристрасного Зорбу, який відгукується на її почуття. Невгамовний Зорба знов вирушає у мандри. Повернувшись, він одружується з Хортонс.
Кохання Марини і Джона розквітає. Але ворожість містян спалахує з новою силою, спровокована мстивими ревнощами Маноліоса. Марина гине, затоптана натовпом. Американця ж від розправи рятує Зорба. Він марно намагається танцем розрадити відчай Джона.
Тим часом від сухот помирає і мадам Хортонс. Тепер уже Джон втягує Зорбу у звичну стихію танцю. Разом їм вдається згуртувати людей, заряджаючи їх життєстверджуючою енергією. Життя має продовжуватися, треба сподіватися на краще майбутнє: саме в цьому й міститься послання танцю Зорби, вчителя та наставника Джона. Народний танок сиртакі відображає всепереможну енергію грецького народу, давньої сильної нації, яка втілилася в Зорбі. Цю енергію не можна знищити, завдяки їй світ продовжує жити.
СИРТАКІ ЯК СИМВОЛ ЖИТТЯ
Це вистава про волелюбного та життєрадісного грека Зорбу. Його дух і тіло, що перебувають у вічному русі, вимагають виходу енергії, яка реалізується в шаленому та захоплюючому танці, де сконцентрована вся суть буття народу, блудним сином якого він є. Він заражає життєлюбством оточуючих і примиряє в танці місцевих мешканців та чужинця-романтика Джона, який своєю появою порушує їхнє звичне життя аж до драматичної розв’язки. Це вистава про трагічне, але всепереборне кохання, про невмолимі втрати, які попри все не здатні зупинити життя.
Усі перипетії нехитрого сюжету, як дороги до Риму, ведуть до сиртакі – танцю, яким так славиться балет «Грек Зорба» і який став символом Греції. Складний, ритмічно рваний, запальний танець, що виводить героїв із трагічного глухого кута, поволі повертає їм і глядачам радість життя, символізуючи його перемогу над смертю. Авторський хореографічний варіант танцю увібрав у себе ритми та рухи з різних народних танців Греції та Криту, графіка яких дійшла до наших днів як мінімум із середньовіччя, переломившись у танці моряків «Нафтико», а також найнесподіванішим чином в однойменному художньому фільмі 1964 року фантазією актора Ентоні Квінна, який вигадав і саму назву «сиртакі» за співзвучністю з грецьким танцем «сіртос».
Коли у Мікіса Теодоракіса народилася знаменита мелодія, що миттєво стала народною, танець став обростати все новими елементами та варіантами. Лорка Мясін, поставивши балетну версію запального сиртакі й тісно вплітаючи її у драматичну та хореографічну канву вистави, висловив своє творче кредо щодо театру: «Театр нагадує мені церкву. Після вистави душа провітрюється, позбавляється всього негативного і насичується любов’ю».
Лариса Тарасенко
- Марина:
- КУХАР Катерина