Персони

Герой України

Народний артист України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка

 

 Анатолій Борисович Солов’яненко народився 25.09.1932 у місті Сталіне, нині Донецьк, де у 1954р. закінчив політехнічний інститут. Але справу його життя визначило нестримне бажання співати. Вокалу навчався спочатку приватно в Олександра Коробейченка (1952‒62, Донецьк). А професійну музичну освіту здобув у Київській консерваторії ім. П. Чайковського (1978; клас Єлизавети Чавдар). Анатолій Борисович був одним з небагатьох вокалістів радянської доби, яким поталанило стажуватися у славетному театрі «Ла Скала» (Мілан, 1962‒63). Створені ним образи на сцені Національної опери України, де він був солістом у 1965-1993 роках, позначалися вокальною і сценічною довершеністю, чарували неповторним тембром голосу співака, його вмінням передати найтонші нюанси виконуваної партії.

 

Творчість А. Б. Солов’яненка – одна з найяскравіших сторінок історії не тільки нашого театру, якому митець віддав майже тридцять років свого життя, не тільки української, але й світової музичної культури.  Незрівнянно красивий, потужний, тембрально неповторний тенор і довершена вокальна виконавська культура Анатолія Солов’яненка  надавали кожному образу, який він творив на оперній сцені, художньої й мистецької цілісності, бездоганності,  винятковості у художньому вимірі. До золотого фонду  українського оперного мистецтва навіки ввійшли його партії: Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Альфред, Манріко, Герцог («Травіата», «Трубадур», «Ріголетто» Дж. Верді), Едгар («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті), Фра-Дияволо (однойм. опера Д.Ф.Обера), Рудольф, Каварадоссі («Богема», «Тоска» Дж. Пуччіні), Фауст (однойм. опера Ш. Гуно), Надір («Шукачі перлів» Ж. Бізе).

 

Він був одним з найпопулярніших і найвизначніших українських камерних виконавців ХХ ст., подарувавши сотням пісень сучасних українських композиторів дужі крила для найвищого мистецького злету. Записав 18 платівок на фірмі «Мелодія» та ін. Озвучив партії Петра в музичному фільмі «Наталка Полтавка» (Укртелефільм, 1978; реж. Р. Єфименко) і Фауста в однойменному фільмі-опері (Укртелефільм, 1982; реж. Б. Небієрідзе). Ім’я та неповторного тембру голос Анатолія Солов’яненка стали символом абсолютної бездоганності для кількох поколінь шанувальників оперного співу, і не лише в Україні, а й далеко за її межами. А.Б. Солов’яненко багато гастролював, співаючи провідні партії у Метрополітен-опері (Нью-Йорк), у Берліні, Софії, Празі, Будапешті, Дрездені…  Ім’ям співака названо Донецький оперний театр (1999), малу планету № 6755. У 2001 встановлено пам’ятник на могилі співака  та у Києві (перед будинком № 16 по вул. Інститутській, де він мешкав), відкрито музей у Козині. Засновано Міжнародний конкурс вокалістів ім. А. Солов’яненка. На Київській студії ім. О. Довженка знято художній фільм «Прелюдія долі» (1984; реж. Л. Лисецький).

 

Помер А. Б. Солов’яненко 29.07.1999, похований у с. Козині Обухівського р-ну Київської обл. У 2008р. видатному українському співаку було посмертно присвоєне звання Герой України.