Афіша театру

Балет на 3 дії
Початок: 28.09.2017 - 19:00
Завершення: 21:45
Спартак
Арам Хачатурян
Спартак
Сценарій Миколи Волкова.
Редакція Юрія Григоровича.

Прем'єра на київській сцені відбулася 17 травня 1977 року.
 

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

 

Дія перша

 

Картина перша

 

ТРІУМФ. Рабовласницький аристократичний Рим зустрічає тріумфальну ходу легіонерів, які повернулися з чергової кривавої війни на чолі із жорстоким полководцем Крассом. Після його походів лишаються тільки спалена земля й тисячі полонених. Серед них — Спартак і Фрігія.

Перед тріумфатором — пригноблені раби, і лише постать Спартака підноситься над усіма, як монумент.

МОНОЛОГ СПАРТАКА. Мужній фракієць Спартак сповнений гордості й гідності. Він шляхетний, упевнений у своїх силах, рішучий. Спартак волелюбний і не хоче скоритися законам рабства.

 

Картина друга

 

РИНОК РАБІВ. Перед трибунами заможних римських патриціїв проводять полонених. Їх продає Лентул Батіат. Чоловіків і жінок розділяють, щоб нарізно вигідніше продати. У Спартака відбирають його Фрігію. Не бажаючи розлучатися з коханою, фракієць, розштовхуючи варту, кидається до дівчини, та розставання неминуче.

МОНОЛОГ ФРІГІЇ. Безмежне її горе — рабом стала найдорожча людина. Сама вона не лише невільниця Риму, але й того, хто зараз купить її, забере назавжди під Спартака.

ПРОСЦЕНІУМ. Тим часом римські легіонери-поневолювачі йдуть святкувати свою перемогу. Наложниця Красса Егіна всюди шукає свого повелителя. Помітивши Красса, вона вітає його.

 

Картина третя

 

ОРГІЯ У КРАССА. У палаці Красса римські легіонери святкують перемогу. Танок невільниці-етруски посилює розгульну атмосферу бенкету. Поступово веселощі переростають в оргію, справжню вакханалію. Важливі лише золото, влада, вино. Але й цього замало. Потрібна кров рабів, щоб запалити й свою кров.

Красс припиняє гуляння: тепер битимуться гладіатори. Життя матиме той, хто переможе. Гладіатори із зав'язании очима мають битися на смерть. Серед них — Спартак. Жадаючи крові, натовп вимагає смерті пораненого Спартаком юного гладіатора. Ризикуючи власним життям, Спартак відмовляється вбити товариша. Натовп обурюється, проте Красс, за бажанням Егіни, дарує рабу життя.

 

Картина четверта

 

КАЗАРМА ГЛАДІАТОРІВ. Смертельно поранений юний гладіатор помирає на руках Спартака. Всі раби розуміють, що таке чекає кожного: гладіатори приречені гинути від рук своїх же товаришів заради втіхи патриціїв.

МОНОЛОГ СПАРТАКА. Рішучий і сміливий Спартак закликає одноплемінників-гладіаторів розірвати ланцюги, тікати з рабства. Краще смерть на полі бою, ніж життя раба.

Клятвою вірності відповідають на заклик Спартака його друзі-однодумці — вони готові віддати життя в боротьбі за свободу! Проте лише групі відчайдушних сміливців вдається прорватися крізь варту з казарми.

 

Дія друга

 

Картина перша

 

АППІЄВА ДОРОГА. У нічний спокій пастухів вриваються повстанці. На заклик Спартака приєднатися до них відгукуються не лише пастухи — жменька сміливців обростає лавиною рабів. Спартака проголошують вождем.

МОНОЛОГ СПАРТАКА. Немає меж суму Спартака за своєю коханою Фрігією. Де вона? Треба знайти, визволити її.

Спартак знаходить Фрігію. Велика радість зустрічі людей, які кохають одне одного. Але навіть поруч із коханою не може бути щасливим Спартак — він повинен очолити військо визволених рабів, щоб повернути волю тисячам людей.

ПРОСЦЕНІУМ. Тим часом римські багатії збираються на бенкет у Красса.

 

Картина друга

 

БЕНКЕТ У КРАССА. Заможні патриції уславлюють Красса — земного бога на олімпі його могутності й перемог. Красс хоче підкорити собі весь світ, а Егіна — Красса. Він свого домагається силою й жорстокістю, вона — хитрістю й підступністю. Проте мета у них одна — влада, слава, багатство. І раптом страшна звістка перериває гуляння — палац оточили воїни Спартака. Тікають уславлені полководці, тікають охоплені жахом Красс та Егіна.

 

Картина третя

 

ПОРАЗКА КРАССА. До Спартака приводять спійманого Красса. Патрицій впізнає колишнього гладіатора. Повсталі раби хочуть убити римського полководця. Та Спартак пропонує йому викупити своє життя так, як це робили за його наказом гладіатори, але у відкритому бою, без масок. Повстанці — не вбивці, а воїни. Красс не може подолати Спартака, який вийшов проти нього. Фракієць жене Красса геть: він зневажає його.

 

Дія третя

 

Картина перша

 

ЗМОВА. Красс клянеться жорстоко помститися рабам, які поставили його на коліна. Він збирає військо проти повстанців. Егіна пропонує своєму повелителю підступний план — зібрати не менш сильну «армію» куртизанок і, проникнувши до лав спартаківців, розбестити їх і тим самим знешкодити хоча б частину війська повсталих рабів. Красс схвалює план змови.

 

Картина друга

 

ТАБІР СПАРТАКА. Фрігія у тривозі за долю коханого. Відданим серцем передчуває вона біду. Багатьох лякає сміливе й небезпечне рішення вождя. В лавах повстанців настає розлад. Група воєначальників вирішує воювати окремо від загонів Спартака.

МОНОЛОГ СПАРТАКА. Спартак знає, що повстанці програють битву – розлад між начальниками послаблює їхнє військо. Вожді, які лишилися відданими, клянуться на вірність справі. Краще смерть у бою, ніж життя в кайданах.

ПРОСЦЕНІУМ. На дорозі, якою простує частина спартаківського війська, — Егіна зі своєю «армією» куртизанок.

 

Картина третя

 

ПАСТКА. Куртизанки оточують гладіаторів. Хоч трошки віддатися радощам життя! Вино, вродливі жінки — і слабкодухі, самі того не підозрюючи, потрапляють у пастку. Їх беруть у полон загони Красса. Лише тепер воєначальники зрозуміли трагічність своєї зради Спартаку. Полонені з гордо піднятими головами йдуть на страту — вони будуть розп'яті на хрестах.

МОНОЛОГ КРАССА. Смертю заплатить Спартак за подароване Крассу життя. Патрицій не забуде свого приниження, зневаги рабів. Красс дожене ослаблене військо Спартака і знищить його.

 

Картина четверта

 

ОСТАННІЙ БІЙ. Легіонери Красса оточили загін Спартака. У нерівному бою тануть лави його вірних соратників. Спартак безстрашно йде на римських найманців. Римські воїни все більше й більше стискають смертельне коло. Тут знаходить свою смерть сміливий Спартак.

Невтішне горе Фрігії, яка прийшла на поле битви. Разом з нею вічно буде оплакувати Свобода свого героя, який повстав проти рабства. Безсмертю належать його ім'я та подвиг.

БАЛЕТ «СПАРТАК»

У мистецтві театру і кіно мене як композитора завжди захоплюють героїчні образи, «істина пристрасті», великі соціальні конфлікти. Робота над музикою до фільму «Отелло», над музикою до вистав «Макбет» і «Король Лір» і особливо творення музики балету «Спартак» — все це частинки одного творчого ланцюга.

Образ Спартака завжди привертав мою увагу. Дехто був здивований моїм вибором теми, закидав мені відхід у далеку історію. Але, як на мене, тема Спартака та повстання рабів у давньому Римі має неабияке значення і велике громадське звучання. Треба, щоб люди знали і згадували імена тих, хто ще на зорі людської історії сміливо повставав за свободу й незалежність.

На жаль, музичні документи епохи Спартака майже не дійшли до нашого часу, і тому, закономірно, я не міг ними скористатися у своїй роботі. Дехто хоче почути у «Спартаку» елементи італійської музики. Проте це неправильно, бо італійська музика, відома нам приблизно з XIII—XIV століття, не має нічого спільного з музикою античної епохи. Не можна забувати й те, що Рим часів спартаківського повстання був багатонаціональною державою.

Музику «Спартака» я творив, як і композитори минулого, коли вони зверталися до історичних тем: вони сприймали їх крізь призму власного художнього світогляду і розповідали про історичні події, зберігаючи свій почерк, свою манеру письма.

Балет «Спартак» уявлявся мені твором з гострою музичною драматургією, з широко розгорнутими художніми образами та конкретною романтично-схвильованою інтонаційною побудовою мови.

Усі досягнення сучасної музичної культури я вважав за необхідне залучити до розкриття трагедії Спартака. Тому балет написаний сучасною мовою, з сучасним розумінням проблем музично-театральної форми.

Головні персонажі в балеті охарактеризовані своїми музичними темами. Крім індивідуальних характеристик є загальні, наприклад, тема Риму, тема пригноблених рабів та інші.

«Спартак» замислювався мною як монументальна розповідь про могутню лавину античного повстання рабів на захист свободи людської особистості, якому я хотів віддати данину свого захоплення та глибокої поваги.

 

Арам Хачатурян