Dжон Hоймаєр: Щасливий, що можу підтримати український балет

Коли Едвін Ревазов (прем’єр Гамбурзького балету, який народився в українському Севастополі) запитав мене, чи могли б артисти балету Національної опери України станцювати мій балет «Весна та осінь», зізнаюся, я був здивований. Жахливі сцени безглуздого насильства та руйнування, надзвичайні людські страждання через неспровокований напад росії на Україну переслідували мої думки від самого початку війни. Мені важко було уявити мирне викладання в хореографічному училищі, взагалі розвиток балету в країні, яка воює, постійно потерпає від бомбардувань. Та водночас я відчув захват і натхнення від мужності танцівників цієї героїчної країни, і не було жодного сумніву, що я з великою радістю всіляко підтримаю ідею та допоможу в реалізації свого балету в Києві!

На жаль, я не зміг, як зазвичай роблю, особисто провести кастинг і репетиції. Але я пишаюся і щасливий, що двоє моїх балетмейстерів змогли приїхати до Києва і поставити балет. Їхні захоплені враження надихають!

Мені здається, що «Весна та осінь» – ідеальна робота для танцівників у Києві в цей час. Заснований на абстрактних формах народного танцю, настільки яскраво виражених у музиці Антоніна Дворжака, мій балет ідейно відповідає суті того, що зараз відбувається в країні, любов до якої мені хочеться висловити. Чому я вважаю, що він є ідеальним твором для українського балету на даний момент? Відповідь у самій назві, точніше в тому, як я її інтерпретував ще на самому початку роботи над балетом,
у її глибокому символізмі.

У квітні 1991 року, коли я замислив хорео­графію «Струнної серенади» Дворжака, мені спали на думку слова «весна та осінь». Могло б це стати назвою? Англійський поет Джерард Менлі Гопкінс так назвав свій вірш. Чеський композитор-романтик Антонін Дворжак створив свою «Серенаду». Ці дві мистецькі події дуже близькі за часом створення – 1880 і 1875 відповідно.

«Spring and Fall» – неоднозначна назва англійською: найпряміший переклад – «стрибок і падіння», або ще більш динамічно – «стрибай та падай». В принципі, ідеальна назва для сучасного або нового танцювального твору. «Падіння і Підйом» – це два основні принципи руху Доріс Хамфрі, американської танцівниці й хореографа, яка називала це «дугою між двома смертями».

«Spring and Fall» також означає весну, коли розпускаються бруньки, і осінь, коли опадає зів’яле листя.

На відміну від німецької мови, в англійській ці два слова мають цілу низку інших значень, які надають словосполученню метафізичного виміру, і які Гопкінс, безсумнівно, мав на увазі. «Spring» також означає джерело, весняне джерело, головне джерело, походження, а «Fall» можна трактувати як підкорення гравітації, водоспад, розпад, а також падіння людини. Плин року, плин життя – також «дуга між двома смертями», людська історія (після гріхопадіння першої людини), – все це Гопкінс, безсумнівно, має на увазі своєю назвою «Spring and Fall».

У сусідній залі, паралельно з нашими, відбувалися репетиції одного з останніх балетів англійського хорео­графа Ентоні Тюдора. Він поставив його за три роки до смерті для струнних квартетів Дворжака  і назвав «Листя в’яне» – та сама думка! Це через Дворжака і схожий настрій у музиці? З таким же успіхом він міг би назвати свій твір «Spring and Fall». Підсамкінець життя Тюдор створив балет про кохання, дружбу, весняні почуття, про молодість. Всупереч тужливій назві, він сповнений свіжості та життєрадісності, це атмосферний і трохи іронічний балет. Сценічна декорація – абстракт­ний пейзаж: дерева, квіти, листя, природа…

Дворжак любив природу, для Гопкінса вона була настільки важливою, що він заповнював свій щоденник детальними, щохвилинними спостереженнями за природою, описами хмарних утворень. Дерева, рослини, зливи… «Spring and Fall».

Природа… природа як дзеркало людського життя – ні, це не моя тема, принаймні не в цьому балеті. Мій балет – про танцівника і танець. Вірш Гопкінса, присвячений маленькій дівчинці, яка оплакує швидкоплинність довколишнього і власного життя, не усвідомлюючи цього, чисто інстинктивно – це не моя програма. Мене зворушує багатозначність майже абстрактного зіставлення слів. Саме ця лаконічна, асоціативна, схожа на танець назва завжди спадає на думку. Мені подобаються незвичні конструкції речень і слів Гопкінса, сила його мови, його ритм – вірш у «стрибкоподібному ритмі», яка мовна динаміка! Його поезія залишилася чужою для сучасників, вона була надто експериментальною та своєрідною. Форма вірша зачаровує, вільне поводження з синтаксисом, експерименти зі словом, віртуозна гра зі звуком і ритмом, щільна фактура і музична структура. Гопкінс багато працював над музикою та природою музичної композиції. Він написав дві книги про гармонію та контрапункт, винайшов власні пісенні мелодії та його справжня музика – це вірші.

Музика мови, мова руху, рух музики, рух музики-танцю! Це і є тема. Я назвав балет «Spring and Fall».

Шкода, що я не можу брати участь у створенні мого балету в Києві, з новими для мене танцівниками. З тим більшим нетерпінням чекаю можливості вітати артистів Київського національного балету в Гамбурзі, мрію, аби вони танцювали «Весну та осінь» цьогоріч під час святкування 50-річчя Гамбурзького балету 9 липня.

Мої думки та всі найкращі побажання завжди з вами!

 

Джон Ноймаєр