Repertoire

Ballet in 2 acts
Running time:
2 hours. Presented with one interval.
La dame aux camelias
L.v. Beethoven, J.Brahms, J.Pachelbel, G.Faure, E.Elgar et al
La dame aux camelias
 
Libretto by Aniko Rekhviashvili and Oleksiy Baklan,
based on the novel of the same name by Alexander Dumas.
 
Musical edition by Oleksiy Baklan and Aniko Rekhviashvili.
Arrangement of L.V. Beethoven’s piano compositions by Myroslav Skoryk.
 
The performance includes the Boy’s Choir of the
State Male Chapel Choir of Ukraine named after L. Revutsky.
 
The performance was created with the financial support of Andrii Lirnyk.
 
 
 
 
  • Assistant Scenographer:
  • Milana SKORYK
  • Lighting Artist:
  • Igor SAMARETS
SUMMARY
 
PROLOGUE
 
In the apartment of the Parisian courtesan Marie Duplessis, who recently died, an auction takes place where her personal items are sold. Among those who came to the auction, the young writer Alexander, and his father, the Duke de Guise, whose fate was entwined with the young woman. The heartbroken Alexander recalls his beloved.
 
 
Act 1
 
At the musical Salon of the Paris Theater "Gymnase", where talented young musicians, writers, and artists gather. Among the guests of the salon and surrounded by the attention of men is Marie Duplessis.
 
Today, the composer and pianist Franz Liszt, who is in love with Marie, plays a concert here. A young girl, Clarissa, came to the salon with her mother, whose fate worries Marie, because she looks so much like her, it is uncertain what awaits the girl next.
 
The young writer Alexander, upon only seeing Marie, immediately falls in love, but the woman does not notice him. Marie’s admirers present their darling with flowers, the aroma of which causes her to start a coughing fit. Alexander offers to help Marie. The beauty is struck by the sincerity and ardor of the young man. Feelings arise between them.
 
Subsequently, Alexander and Marie begin to appear in worldly society together, causing unwanted chatter, especially among men who at one time were Duplessis’s lovers or just dream of it. Alexander's father, who had heard rumors about his son’s relationship with the courtesan, was outraged, because it harms the reputation of their family. He worries for his son, fearing that Marie needs only to take advantage Alexander’s legacy left to him by his mother.
 
In secret from Alexander, his father comes to Marie with the demand to write a letter stating she will refuse to meet with his son. Deeply and sincerely in love with Alexander, Marie agrees to this.
 
 
Act 2
 
After breaking up with Alexander, Marie is devastated and lonely.
 
Alexander, struck by Marie’s letter, and distraught with grief, sees Marie with another man in painful dreams.
 
In a rich, worldly salon Parisian nobility gathers. After his difficult times, Alexander came here to meet with the Duke de Guise, who was Marie's first lover and had a long relationship with her. While playing cards between men, a quarrel arises over Marie Duplessis, who, keeping in mind the promise made to Alexander's father, prefers the company of the Duke de Guise. An angry Alexander throws money into Marie's face, deeming her for sale, and incapable of true feelings.
 
The humiliated Marie is left alone with the Duke de Guise, who is brutally demanding they renew their relationship. Enraged by the refusal, he forces himself on her. The dishonored Marie is in despair.
 
Alexander’s father, realizing Marie’s pure feelings for his son, tells him the truth about the letter she wrote.
 
A carnival in the city. The terminally ill Marie, in feverish delirium, sees the father of Alexander, Duke de Guise, and Clarissa. As if with hope for the better, in the last moments of her life Alexander appears. Feeling happy to be with her beloved, Marie dies.
 
Deciding on true feelings, giving in to love, Marie died, but her pure and bright soul found its way to the camellia garden, where the souls of lost women, such as hers, float...
 
 
 
 
 

СПОКУТА КОХАННЯМ

Роман Александра Дюма-сина «Дама з камеліями» написаний у 1848 році за мотивами особистих переживань автора. Головні персонажі твору мають реальні прототипи. Прообразом Маргарити Готьє стала знаменита паризька куртизанка Марі Дюплессі, яка була не тільки дуже красивою, але й досить розумною жінкою. Серед шанувальників Дюплессі був і Александр Дюма-син. Вважається, що в розриві з Дюплессі та від'їзді сина винен Дюма-батько. Повернувшись у Париж, Дюма-син не застав свою кохану – вона померла від сухот у 1847 році. Роман «Дама з камеліями» відразу став дуже популярним. Драматург П. Сіроден порадив Дюма-сину переробити його на п'єсу. Закінчивши твір, письменник показав його батькові, той був у захопленні та навіть збирався поставити п’єсу у своєму Історичному театрі, але цьому зашкодили події революції 1848 року. Дозвіл на постановку було дано лише через чотири роки, оскільки раніше п’єса вважалася аморальною.

На прем'єрі в Парижі був присутній Джузеппе Верді. Вражений трагічною історією кохання, композитор береться за створення опери «Травіата». Показавши шляхетність і душевну красу Віолети, Дж. Верді віддає їй перевагу не тільки перед легковажним середовищем, яке її оточує, але й перед доброчинним представником світського суспільства – батьком Альфреда. Осуд лицемірної буржуазної моралі, показ на оперній сцені сучасного життя – все це порушувало звичні традиції та стало головною причиною провалу прем’єри у 1853 році. Але вже через рік опера, яку знову було поставлено у Венеції, мала величезний успіх.

Сюжетні лінії роману Дюма-сина приваблювали й кінематографістів. За романом знято майже 20 художніх та телевізійних фільмів. Пережити велике кохання попри всі заборони та правила, встановлені суспільством, та втілити їх на екрані випало великій акторській плеяді кінозірок, починаючи від німого кіно та до популярних серіалів. Це Сара Бернар, Рудольф Валентино, Роберт Тейлор, Грета Гарбо, Ізабель Юппер, Грета Скаккі, Колін Ферт...

Над кіноадаптацією «Травіати» (фільм-опера вийшов на екрани у 1983 році) працював видатний італійський режисер Франко Дзеффіреллі, вразивши глядачів щирістю й глибоким співпереживанням головним героям, яких зіграли і проспівали неперевершені Тереза Стратас та Пласідо Домінго.

Не обійшли увагою «Даму з камеліями» і балетмейстери. У 1963 році був створений балет «Маргарита і Арман». Хореографію та постановку здійснив британський балетмейстер Фредерік Аштон на музику Ференца Ліста. Балет спеціально створювався для танцювального дуету Марго Фонтейн та Рудольфа Нурієва.

Американський і німецький балетмейстер Джон Ноймайєр звернувся до твору А. Дюма-сина у 2008 році, поставивши балет на музику Фредеріка Шопена. «Повноцінна романна форма, її поетична сила, багатосюжетна оповідальна манера – все це надихнуло мене на постановку трьохактного балету, – писав хореограф. – Головним для мене в роботі було переконати артистів, що цей сюжет може існувати й сьогодні, ця історія – історія спокути коханням – могла б відбуватися й зараз». Ці постановки хореографічних метрів з великим успіхом йдуть у багатьох театрах світу.

Ставили балет «Дама з камеліями» і на музику Дж. Верді. У 2000 році у Московському академічному театрі імені К. Станіславського та В. Немировича-Данченка постановку здійснив Дмитро Брянцев, але його балет отримав не дуже захоплені відгуки.

У 2010 році в Татарському академічному державному театрі опери та балету ім. М. Джаліля хореографічне втілення популярної драми здійснив Олександр Полубенцев, використавши не тільки музику «Травіати», але й уривки з інших опер великого італійця.

У Національній опері України хореографію балету «Дама з камеліями» здійснила художній керівник балетної трупи театру Аніко Рехвіашвілі, написавши лібрето разом з диригентом-постановником балету Олексієм Бакланом, який також працював і над музичною композицією твору.

«Постановка нова у повному розумінні цього слова, – розповідає Аніко Рехвіашвілі. – Це новий підхід до музичної концепції. Ми не адаптуємо музичний матеріал до опери «Травіата» Дж. Верді, хоча це очікувано. Не використовуємо твори одного автора, наприклад, Шопена чи Ліста, як це робили інші постановники, які до нас інтерпретували роман А. Дюма. В нашій виставі звучить музика Л. Бетховена, І. Брамса, І. Пахельбеля, Г. Форе, Е. Елгара, І. Стравінського».

На думку Олексія Баклана, відмова від музичного матеріалу Дж. Верді зумовлена в основному тим, що постановники не хотіли запропонувати глядачеві «протанцьовану оперу», розуміючи, що більш досконалішу, ціліснішу «конструкцію», ніж створив геніальний композитор «Травіати», створити неможливо. Основна музика, яка звучить у балеті, – це твори Бетховена. Вистава побудована на суто класичній музичній основі. Постановників зацікавили «дзеркальні паралелі»: теперішні пластичні і віртуальні засоби виразності та класична музика, історія, яка була написана у середині XIX століття, та сучасна театральна мова, якою ця історія розповідається.

Нові креативні рішення театр використав і у створенні сценографії і костюмів (художник-постановник – Наталія Кучеря). Декорації «оживають» завдяки різноманітним оптичним ефектам. Костюми наближені до сучасної fashion-естетики, подекуди навіть із імпульсами провокації.

Хореографія балету «Дама з камеліями» винятково авторська, немає жодних паралелей із вже існуючими хореографічними версіями, значно збагачена сучасною пластикою, що дозволяє віднести перший показ вистави до статусу світової прем’єри. Загальне балетмейстерське вирішення вистави також є нестандартним. Особливість київської постановки – не виклад відомого роману. Як вважає Аніко Рехвіашвілі, балет «Дама з камеліями» – це самостійна балетна драма, в основі якої переплетіння сюжетної лінії роману із реальною історією із життя письменника. Це історія кохання автора до однієї з найвитонченіших жінок Парижа, куртизанки Марі Дюплессі, її короткого, але яскравого життя, трагічної і такої передбачуваної загибелі. Це історія про жертву заради чоловіка. Історія реальної жінки, яка через кохання пізнала саму себе.

 

 

Вікторія АПАНАСЕНКО