Концепція творчого розвитку балетної трупи Національної опери України на 2020 – 2023 роки

Балетна трупа є невід’ємною складовою творчого організму Національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г.Шевченка і її високопрофесійна бездоганна робота є однією із запорук успіху нашого театру, визнання  його здобутків театральною спільнотою та широким глядацьким загалом, подальшого розвитку сучасного українського оперно-хореографічного мистецтва.

Задля досягнення цих пріоритетних цілей я вирішила взяти участь у конкурсі на заміщення вакантної посади художного керівника балету, оскільки усе моє професійне життя пов’язане з балетом Національної опери України. Я прийшла в театр у 121-му сезоні, а за кілька днів маємо вже розпочати 153-й, тому вважаю, що мій багаторічний досвід не лише як солістки балету, але й педагога, оскільки я майже 10 років поєдную ці два напрямки, дають мені право висловити своє бачення стану балетної трупи театру та запропонувати програму її розвитку на найближчі три театральні сезони.

 

Першочерговим вважаю завдання приведення у відповідність зайнятості артистів усіх категорій – від провідних майстрів сцени до артистів другої категорії та стажистів – у виставах і репетиційно-постановочному процесі у чіткій відповідності до посадових обов’язків та контрактних умов.

Ми повинні напрацювати в усіх артистів чітке розуміння того, що постійне додержання належної фізичної форми, щоденне відвідування уроків і репетицій, участь у виставах в партіях відповідно до призначень балетмейстера, педагога, режуправління, а не на власний розсуд є їх обов’язком. Це їх основна робоча функція, зафіксована у контракті. Розширення творчого діапазону, збагачення власного репертуару за рахунок виконання окремих сольних номерів, фрагментів у виставах не повинні слугувати приводом для відмови артистів вищої, а тим паче першої категорії від участі у масових сценах, перша лінія кордебалету має бути не менш взірцевою, ніж головна пара солістів, і має сприйматися артистами як відзнака, а не покарання чи приниження їх статусу.

Важливим фактором у налагодженні цього процесу є підсилення дисципліни, як щоденної – вчасно, без запізнень приходити на уроки, репетиції, вистави, так і суто виробничої – якісні грим, костюм, зачіска, відсутність непередбачених художником вистави цивільних прикрас,ретельне «приховування» татуювань, тиша в кулісах, ніяких сторонніх розмов і спілкування на сцені.      

 

Не лише наші вітчизняні балетні критики і глядачі, але й численні зарубіжні шанувальники балету завжди відзначали взірцеве ставлення нашої трупи до збереження традицій класичної хореографії, увагу до найменших деталей, до авторського стилю балетмейстера-постановника. Проте останнім часом почастішали випадки, коли пошук нюансів виконання тієї чи іншої партії приводить провідних солістів разом з їх педагогами до компіляції, безпідставної заміни первісного авторського тексту цитатами інших хореографів з вистав різних балетних труп. Це абсолютно неприйнятна ситуація, особливо тоді, коли солісти не можуть виконати ті чи інші рухи і з мовчазної згоди репетитора вдаються до спрощення авторського тексту. Безпідставне внесення змін в авторський текст вистав, поставлених такими майстрами хореографії, як Валерій Ковтун, Анатолій Шекера, Аніко Рехвіашвілі вважаю абсолютно неприпустимим, а щодо вистав у постановці Віктора Литвинова та Віктора Яременка – можливим лише за згодою хореографів.

 

Практика останніх років, а саме запрошення для проведення майстер-класів зарубіжних майстрів, зокрема мадам Клод Бессі, Сиріла Атанасова, яскраво продемонстрували, що такі заходи ефективно працюють на підвищення професійного рівня трупи, сприяють зростанню її виконавського, технічного рівня.

Тому поодинокі до цього часу випадки запрошення визнаних майстрів балету, що довели свою високу ефективність, спонукають до надання цій практиці системного характеру. Зокрема, маю в планах запрошення до театру низки як визнаних, так і маловідомих поки що педагогів, викладацька манера яких поєднує глибоке знання класичної та сучасної хореографії, досвідом, підтверджений успішними результатами роботи у різних колективах. Також важливим вважаю проведення майстер-класів з модерну, це необхідно для розвитку пластики та координації рухів артистів і дозволить їм бути готовими до виконання вистав неокласичного напрямку.

Важливим для себе бачу також і такий напрямок роботи, як запрошення до співпраці відомих балетмейстерів, які народилися в Україні і тут розпочинали свій творчий шлях, а зараз працюють за кордоном. Мова перш за все про Олексія Ратманського, який зараз живе і працює в США та Володимира Малахова, який живе в Німеччині, і з якими досягнута попередня домовленість про співпрацю. Щодо О.Ратманського - мова іде про «Арлекінаду» Р.Дріго і «На Дніпрі» С.Прокоф’єва та про «Коппелію» Л.Деліба і «Коштовності», відносно яких йшли перемовини з В.Малаховим.

Крім того, і в нашій трупі є артисти, які мають своє власне цікаве і сучасне бачення хореографії та балету в цілому та можуть розкритися в якості постановників, формуючи з часом нове обличчя класичного і сучасного балету в Україні. Розвитку їх творчого потенціалу може сприяти фестиваль українських хореографів-постановників, який маю на меті започаткувати і зробити традиційним задля пошуку молодих цікавих вітчизняних балетмейстерів та відстеження тенденцій розвитку вітчизняної хореографії.

          

Статут театру передбачає, що

Виходячи з цих статутних цілей бачу своє першочергове завдання в подальшому насиченні репертуарної афіші театру високохудожніми творами вітчизняної та зарубіжної класики, а також у пошукуі відкриттю разом з колегами – диригентами, режисерами, балетмейстерами – нових імен у вітчизняній хореографії.

Крім того, вважаю вкрай необхідним якісно підвищити художній рівень балетних фрагментів в оперних виставах, оскільки далеко не всі вони виконуються на належному професійному рівні, хоча, як правило, вони мають не декоративне значення, а несуть на собі цілком самостійну змістовну складову.

Останнім часом вшанування пам’яті видатних українських балетмейстерів та виконавців звелося переважно до вистав, які вони ставили або в яких колись брали участь. На мою думку було б цікаво урізноманітнити і цей напрямок роботи трупи за рахунок вечорів, програма яких складалась би з фрагментів різних вистав, виступів учнів та послідовників.

 

Формування балетної трупи та планування її перспектив на майбутнє неможливі без тісної співпраці з профільними навчальними закладами, якими в нашому випадку вже багато років є Київське державне хореографічне училище та Академія танцю імені Сержа Лифаря. Саме вони є нашими постачальниками так би мовити балетного генофонду і тісна співпраця з цими учбовими закладами є запорукою успішного розвитку нашого мистецтва. Серед форм і напрямків такої співпраці першочерговими вбачаю максимальне залучення учнів до участі у виставах театру, проходження практики на нашій базі, запровадження заохочувальних заходів для кращих учнів на зразок виконання партій у виставах, ініціювання заснування премії, стипендії або хоча б разової винагороди з анонсуванням цієї події в афіші та на сайті театру. Усе це має максимально скоротити відтік професійних кадрів за кордон і забезпечити постійне поповнення трупи талановитою перспективною молоддю.

 

Підвищити ефективність діяльності балетмейстерсько -педагогічної колегії шляхом удосконалення Положення про колегію, чіткого визначення її повноважень, надання системності її роботі.

Звичайно, в цій доволі короткій програмі неможливо охопити повноцінно усі напрямки, тенденції, перспективи діяльності такого складного творчого організму, яким є балетна трупа Національної опери України. Безумовно, у разі обрання мене на посаду художнього керівника балету, ця програма зазнає удосконалення та деталізації, охоплюючиусі ланки творчо-виробничої діяльності балету.