Новини

16 вересня у Національній Опері – «Борис Годунов» Модеста Мусоргського. У ролі Царя Бориса – народний артист України, лауреат численних конкурсів, соліст Національної Опери України Тарас Штонда. Цю партію називають його коронною, і саме нею співак відзначає своє творче 20-річчя. Про відчуття «творчого віку» Тарас Штонда розказав сайтові opera.com.ua

- Пане Тарасе, що для Вас означає цей ювілей?

20 років на сцені - це пік творчої діяльності співака, так би мовити, її екватор. У житті оперного артиста це та щаслива пора, коли ще залишаються молодість і сили, і водночас - набута зріла майстерність, накопичений чималий досвід. Але ювілей це не тільки свято, а й велика відповідальність, адже ти вже не юнак, який подає надії, а майстер, від якого багато чекають твої шанувальники. Хоча мені довелося поспівати на багатьох сценах світу, найдорожчою для мене лишається саме київська публіка і рідний театр.

- У Вашому репертуарі - практично всі значні басові партії. Чи є у Вас мрії, що лишаються нездійсненими?

Я вдячний долі, що оперні партії, які я чув в юні роки на платівках Шаляпіна, Гмирі, Христова та інших великих співаків, нині співаю сам. В моєму творчому доробку Борис Годунов, Мефістофель, Король Філіпп, Князь Ігор, Кочубей та багато інших знаменитих оперних ролей. Але багато чого ще хочеться зробити. Наприклад, моєю мрією лишається партія Бориса Тимофійовича у знаменитій опері «Катерина Ізмайлова» Шостаковича. А також хотілося б продовжувати відкривати для себе чарівний світ опер Вагнера, до якого я доторкнувся цієї весни, виконавши у Швеції роль Гурнеманца у опері «Парсифаль».

- 20 років на сцені, величезний досвід... Чи хвилюєтеся досі перед виходом?

Так, хвилююся, але вже не тим хвилюванням, яке траплялося в мене на початку творчого шляху. Зараз це, якщо можна так сказати, хороше, творче хвилювання. Коли тебе переповнює бажання залишити на сцені всього себе.

Інтерв’ю брала Ярослава Барінова