6.10.2023, 12:14
«Кіт у чоботях». Режисерка-постановниця вистави Оксана Тараненко - про майбутню прем’єру
«Кіт у чоботях». Режисерка-постановниця вистави Оксана Тараненко - про майбутню прем’єру
28 та 29 жовтня у Національній опері України відбудеться довгоочікувана прем’єра дитячої опери «Кіт у чоботях».
 
Проєкт, який три роки тому започаткував художній керівник опери Анатолій Солов’яненко, мав достатньо довгий шлях до сцени: раптово пішов у засвіти автор музики, відомий театральний композитор Юрій Шевченко, потім постановку на деякий час призупинила війна…
Відновивши роботу, театр не відмовився від планів на казкову котячу історію навіть в умовах воєнного стану. І навіть більше: вирішив урізноманітнити режисерські почерки.
Залишившись художнім керівником проєкту, Солов’яненко  запросив до співпраці талановиту кіно-, теле- й театральну  режисерку Оксану Тараненко.
З нею, відшукавши момент між репетиціями, і поспілкувалася редакція сайту Національної опери України.
 
 - Пані Оксано, крайні Ваші театральні постановки – «Запорожець за Дунаєм» у Львівській опері та «Катерина» у Одеській – це надзвичайно успішні та серйозні роботи для дорослого глядача, і раптом – дитячий спектакль. Чим Вас зацікавила пропозиція нашого театру?
 - Тут спрацювали одразу кілька чинників. Окрім того, що від роботи зараз не відмовляються (посміхається), назву найголовніші. «Кіт у чоботях» – це прогнозований, стовідсотковий хіт, «родючий ґрунт» для режисера. Тож, красно дякую за довіру. По-друге, згадуючи те задоволення, яке я кілька років тому отримала в процесі підготовки прем’єри «Джанні Скіккі» у Національній опері України, відчула, що дуже хочу повторення цих неймовірних емоцій. Тим більше, що команда постановників – це реально команда мрії.
 
 - Драматургія «Джанні Скіккі» побудована так, що всю увагу, читай –виставу, на собі тримають солісти. «Кіт» привів із собою багато люду: хор, балет…
 - Саме так. У мене вже відбулося повноцінне знайомство з дивовижним хором Національної опери України. Опановуємо разом і музику, і рух. Крім того, буде балет, багато костюмів і безліч переодягань. Усіляко триматимемо дитячу увагу.
 
 - До початку інтерв’ю Ви обмовилися, що вперше приступаєте до роботи тоді, коли підготовчий період вже практично завершився. Для Вас як для режисера це полегшує задачу чи навпаки?
 - Можливо це і створило б для мене певні проблеми, якби не чудовий склад постановників. Ці імена уособлюють якість і професійність зробленого. Чого варта тільки мій кумир, геніальна Марія Сергіївна Левитська. Це абсолютний подарунок долі, я просто купаюся в її ідеях.
На превеликий жаль, більше нема з нами Юрія Шевченка. Вірю, що тепер він – наче Янгол-охоронець нашого спектаклю. Його думки майстерно буквально «зчитує з листа» диригентка-постановниця Алла Кульбаба.
24/7 на зв’язку зі мною Микола Бровченко – відомий сценарист, рекламіст, есеїст, автор віршованого лібрето «Кота».
 
 - Автор проєкту, Анатолій Солов’яненко, заклав основу: вибрав з казки те, що має увійти до опери, розбив на дії, картини, позначив дійових осіб. Цей етап передував подальшій кропіткій праці з композитором і лібретистом. Ви як режисер продовжуєте роботу з літературним джерелом, але вже на сцені. Складається враження, що це практично безкінечний процес. Чому так відбувається?
 - Першопрочитання твору – складна штука. Під час мізансценічних репетицій стає зрозуміло, що матеріал  треба правити, і тому може бути безліч причин.
Наприклад, тут не вистачає часу на перевдягання, тут не рухається сюжет, тут загублена мотивація, а тут незручна теситура для голосу…
Тому і триває цей захопливий, живий, творчий і, головне, злагоджений процес, у який інтегровані абсолютно усі цехи театру.
 
 - Кіт у Чоботях – особа авантюрна. Цей ввічливий симпатичний хитрюга,  Людожер, Маркіз, Принцеса – усе залишиться таким, як у Шарля Перро, чи на глядачів очікують трансформації образів головних героїв?
 - Наша казка – про вигадливість, кмітливість, гнучкість, вміння знайти вихід із будь-якої ситуації і, звісно, доброту. Ми постаралися зробити більш зрозумілою для сучасних дітей старовинну систему ієрархії суспільства, а от «повчальні висновки» вони зроблять самі або з батьками.
Герої нашого «Кота» на кожну ситуацію мають свою відповідь, свою режисерську «фішечку». Спойлерити не буду, але усі, хто грає у цій опері, отримують надзвичайне задоволення. В нас дуже веселі, креативні репетиції. Чесно кажучи, справжній балаган. Такою і має бути дитяча вистава.
 
 
Інтерв’ю брала Ярослава Барінова
Фото Олександри Злуніциної