Новини

Чому образ Мойсея, вождя єврейського народу, який народився понад 3500 років тому (1574 року до Р.Х.), приваблював наступні покоління різних народів і цивілізацій, знайшовши таке яскраве втілення у літературі, музиці, образотворчому мистецтві епохи високого Відродження? Чому геніальний Мікеланджело, створюючи на замовлення Ватикану скульптуру Мойсея, пережив божественний злет натхнення, вважаючи, що на цей образ його надихнуло небесне провидіння? Чому вже в раціоналістичну добу Просвітництва, просякнуту ідеями Великої Французької революції і вольтерівським вільнодумством, філософи і художники, композитори і драматурги, посягаючи на Бога, раз-по-раз зверталися до долі того, хто жив у легендарні часи єгипетських фараонів, був пророком і законодавцем упослідженого і розсіяного у світах, переслідуваного і гнаного, презренного і зневаженого єврейського народу? Чому навіть у ХІХ, і в першій половині ХХ століть з’являються опери про долю пророка – «Мойсей» Ф. Зюсмайра (1792 р.), «Мойсей у Єгипті» Дж. Россіні (1818 р.), «Мойсей» А. Рубінштейна (1892 р.), «Мойсей» Дж. Орефіче (1905 р.), «Мойсей» М. Леві (1956 р.), «Мойсей і Аарон» А. Шенберга (1957 р.), де автори прагнуть через музику оповісти окремі сторінки великого життя людини, ім’я якої не стерто вітрами епох і подій?

Відповіді на ці питання зводяться, власне, до однієї: тому що кожний народ, у той чи інший історичний відрізок свого буття пережив долю «єгипетського рабства». І кожний з них мріяв про свого Мойсея – наділеного мудрістю й силою волі, Божим благословінням провідника, який зміг би врятувати, вивести на інший шлях, надихнути на краще життя.

У середу, 27 січня, на сцені Національної опери України покажуть твір, створений за благословенням папи Римського Івана Павла ІІ, сучасну українську оперу Мирослава Скорика за однойменною поемою Івана Франка "Мойсей".