Всі новини
Новини
17.02.2025, 11:49
Прагнення миру, прокляття війні: головний диригент Національної опери України Микола Дядюра - про «Воєнний реквієм» Б.Бріттена
Моя тема – війна та скорбота війни.
Поезія є у скорботі…
Все, що поет може зробити, – це застерегти.
Поезія є у скорботі…
Все, що поет може зробити, – це застерегти.
Вілфред Оуен
23 лютого у Національній опері України прозвучить «Воєнний реквієм» Бенджаміна Бріттена.
Один із найважливіших, найскладніших музичних творів ХХ століття, «Воєнний реквієм» вважається вершиною доробку видатного британського композитора.
У грандіозній постановці візьмуть участь більш ніж 200 артистів: солісти, два оркестри – симфонічний і камерний, два хори – дорослий і дитячий.
Про непересічну подію редакція сайту розпитала у головного диригента Національної опери України Миколи Дядюри.
Ярослава Барінова:
Паузу в розвитку класичної музики, що утворилася в Британії після Перселла та Генделя, у ХХ столітті зміг перервати лише Бенджамін Бріттен, який залишив не тільки Англії, а й усьому світові вагому, дуже різноманітну спадщину. Видатний британець писав музику практично в усіх жанрах. Не раз у його творчості звучала тема війни. «Воєнний реквієм» – вершинний твір, його виконання – це серйозний виклик…
Микола Дядюра:
Продовжу Вашу думку: це був колосальний виклик і для самого композитора, який отримував чимало критики за свою відверто антивоєнну позицію саме під час війни.
Для нас втілення «Воєнного реквієму» надзвичайно важливе з багатьох причин: мати щастя озвучити цю геніальну музику, продемонструвати високий професійний рівень колективу, в річницю російського вторгнення познайомити публіку з твором, що ставить питання, творить молитву, змушує замислитись, говорить про те, що зараз нам, українцям, болить найбільше.
Тож щиро вдячні Boosey & Hawkes – правовласникам, які безкоштовно надали можливість представити цей твір українським глядачам, та Британській Раді – за посередництво та допомогу.
Ярослава Барінова:
Реквієм триває майже півтори години. По суті, Бріттен створив не сувору церковну службу на канонічний латинський текст, а масштабну, багатошарову громадянську літургію. Усередині меси з’являється пісенний цикл, адже її переривають частини, створені на пронизливі вірші англійського поета Вілфреда Оуена.
Микола Дядюра:
Саме так. Надзвичайно складна й цікава драматургічна поліфонія.
Великий симфонічний оркестр, мішаний хор і соло сопрано уособлюють літургійну сферу, власне, заупокійну месу.
Камерний оркестр і двоє солістів (тенор і баритон) – це драматургічний план, який робить Реквієм воєнним: тут словами Оуена йдеться про війну.
Третій план – звуки органа та дитячих голосів, що неначе линуть з небес.
У цьому велика складність твору: композитор блискуче, органічно поєднав в одну течію три різні потоки.
Це навіть породжує певні технічні проблеми для виконавців, адже між камерними та масовими частинами немає пауз.
Це навіть породжує певні технічні проблеми для виконавців, адже між камерними та масовими частинами немає пауз.
Ярослава Барінова:
Створюючи музику для виконання у відбудованому після фашистських бомбардувань соборі Святого Михаїла в Ковентрі, Бріттен дбав про акустичний ефект. На передньому плані він розміщує воєнний драматургічний пласт, за ним – усю міць меси, нагорі – дитячий хор.
Чи очікує на наших глядачів інша інтерпретація задуму композитора? Як саме використовуватиметься простір сцени та зали Національної опери України?
Микола Дядюра:
Ми будемо йти за задумом Бріттена.
Обидва оркестри розташуємо на сцені, але окремо. Солісти не співатимуть поруч одне з одним, як ми звикли це бачити у Реквіємах Моцарта або Верді. Чоловічі голоси звучатимуть з авансцени, сопрано знаходитиметься ближче до мішаного дорослого хору.
Дитячий хор розмістимо на ярусах. Поруч із дітьми буде мініатюрний орган, керуватиме ними окремий диригент.
Ярослава Барінова:
«Воєнний реквієм» Бріттена часто називають антивоєнним. Адже створив його переконаний пацифіст, а літературною основою твору стала поезія юнака, який знав про війну не з чуток і чиє життя вона забрала: англійський поет Вілфред Оуен загинув на фронті Першої світової у віці 25 років, усього лише за кілька днів до підписання перемир’я.
Сам композитор сказав про свою музику так: «Я сподіваюся, що вона змусить людей трохи замислитися». На титульній сторінці партитури він процитував Вілфреда Оуена (цей епіграф – на початку нашої бесіди).
Бріттен навіть не хотів аплодисментів після прем′єри. І вони так і не прозвучали.
Чи проситимемо ми нашу публіку про мовчання?
Бріттен навіть не хотів аплодисментів після прем′єри. І вони так і не прозвучали.
Чи проситимемо ми нашу публіку про мовчання?
Микола Дядюра:
Часто після «Воєнного Реквієму» диригенти залишають піднятими руки ще якийсь час, аби подовжити хвилини тиші. Але на мою думку, цей жест буде зайвим: аплодисменти все ж таки потрібні. Інше питання – якими вони мають бути.
Певен, наші глядачі відчують це самі.
Б. Бріттен
"Воєнний реквієм"
23 лютого, 17.00.
Фото Я. Барінової
