Новини

Ред.: «Снігова королева» – влітку? Не бачите тут суперечностей?

Аніко Рехвіашвілі: А люди цю казку Андерсена лишень взимку читають? Чи може поняття Доброти, Самопожертви, Щирості існують у якихось часових проміжках? Або на «Лускунчик» після Різдва вже ніхто не ходить?

 

Ред.: На мій погляд, аргументи більш ніж переконливі. Навряд нова постановка буде простою «калькою» знаменитого твору. І все ж, що у ній залишиться від Андерсена? І що з'явиться завдяки постановникам?

Аніко Рехвіашвілі: Від геніального казкаря «лишиться» основне – теми всеперемагаючого кохання, жертви в його ім'я, людяності, доброти. А ось у андерсенівському дослідженні Вічності ми відкрили для себе нові грані. Для нас Снігова королева, яка вічність і уособлює – це не абсолютне зло. Це також любов. Просто вона інакша…

 

Ред.: Петро Чайковський, Анатолій Лядов, Антон Рубінштейн, Едвард Гріг, Жюль Массне – ось перелік композиторів, чию музику ви використовували для створення нового балету. Чим аргументований саме такий вибір?

Олексій Баклан: Музична основа вистави – Чайковський. Це дуже органічна, "балетна" музика. Як відомо, Петро Ілліч створив три балети. Ми поставили собі доволі зухвале завдання: створити четвертий. Музична тканина нової постановки виткана з всесвітніх шлягерів. Це своєрідний виклик для постановників – використати їх в балеті. За духом, усі інші твори співзвучні Чайковському. Для знавців музики, особливо, струнної, додам, що вони почують просто неймовірні скрипкові соло…

Аніко Рехвіашвілі: …а також фрагменти з таких масштабних симфонічних полотен, як, наприклад, 6-та симфонія та «Манфред».

 

Ред.: Бути «відповідним» такій непростій музиці – це вже велика перемога. Як «співзвучатиме» з нею хореографія?

Аніко Рехвіашвілі: Ми створили оригінальну хореографію, котра спирається на класичні традиції. Такі умови диктує музика. Я б назвала хореографічний малюнок дуже винахідливим, сучасним з точки зору психо-фізики, з цікавими режисерськими ходами, що більш орієнтовані на дорослого, підготовленого глядача.

 

Ред.: Тобто, ніхто не буде скакати по сцені на оленях, зображаючи Лапландію?

Аніко Рехвіашвілі: Ні, стилістики дитячого театру Ви не побачите. Перші дві картини – взагалі реалістичні, лише у наступних ви опинитеся у глибинах летаргічного сну головної героїні – ілюзорних, ефемерних, фантастичних…

 

Ред.: Деякі із змальованих Андерсеном картин можна передати як візуальними ефектами, так і рухом. Що ви вважали за краще і на чому врешті-решт зупинилися?

Аніко Рехвіашвілі: Сценографія «Снігової королеви» – це масштабні, «мальовані» декорації. Нас дуже тішить, що Національна опера України може собі таке дозволити. Була спокуса замінити яскраві хореографічні сцени на відео-проекцію, мультиплікацію, однак ми вирішили не підміняти один вид мистецтва іншим. Це не означає, що у нашому спектаклі будуть відсутні сучасні сценографічні засоби чи світлові рішення, як раз навпаки.

До того ж глядачі побачать і дуже красиві костюми (художник костюмів – Наталя Кучеря), і неймовірні головні убори (Тетяни Косової та Ольги Шикеро), і фантастичний грим.

Олексій Баклан: Чистота жанру – ось чого ми прагнули.

Аніко Рехвіашвілі: Саме так. Це не шоу з використанням танцювальних елементів. Це видовищна вистава, де балетне мистецтво – першооснова усього. До речі, саме про таку бажану академічність нам постійно говорять балетні імпресаріо з Греції, Італії, Канади. І саме у цих традиціях ми працюємо і будемо працювати надалі.

Запрошуємо глядачів на прем’єру. «Снігова королева» вперше навідається у Національну оперу України 3 та 7 липня.