Афіша театру
Лібрето Россано Барончані.
Під час війни в провінції Пезаро діяв партизанський загін Бруно Лульї, до нього входили різні місцеві хлопці - в тому числі Леоне Бальдуччі, Джино Барчеллі та Санте Гальярдотті. Одна з операцій загону відбувалася в містечку Ізола дель П’яно. Це була відчайдушна спроба відбити у німців кілька зерносховищ аби роздати зерно мешканцям району, в якому панував голод. Ввечері 2 травня 1944 загін атакували німецькі солдати, яким, попри тривалий опір, вдалося взяти в полон всю трійцю – Леоне, Джино і Санте. Однак це дозволило відступити й врятуватися решті партизанського загону. Смертельний вирок мали виконати вже за кілька днів - 11 травня. Аби принизити бранців та залякати тих, хто все ще відважувався на спротив, їх роздягнули й змусили пройти вуличками міста зовсім голими. Місцеві діти вирішили, що це карнавал, і приєдналися до процесії. На березі моря Леоне, Джино і Санте мали вирити собі могили, але вони відмовилися й були розстріляні.
Ці факти лягли в основу сюжету опери Карміне Челла. Пезаро – рідне місто Карміне, тому це дуже особиста історія.
В українській постановці опери йдеться передовсім про механізми пам'яті, індивідуальної й колективної. А також про її пастки. Про те, що мова завжди банальна та обмежена, якщо нею потрібно переповісти травматичний досвід. Про те жахливе усвідомлення, що співчувати чужим травмам, коли сам ти - з країни суцільних травм, не завжди легко. В опері Карміне Челла мова нової класичної музики зустрічається з одним зі своїх першоджерел - абсурдним досвідом війни.
Картина перша
Ніч. Бруна одна на подвір’ї монастиря, біля колодязя. Вона чекає на Джино і пригадує історію їхньої першої зустрічі. Коли він нарешті з’являється, Бруна намагається вмовити його не йти з друзями до зерносховища, а сховати зброю. Втекти разом з нею, доки це ще можливо. Але Джино, перейнятий ідеалами свободи й справедливості, непохитний в своєму рішенні захопити зерносховище. Він зовсім її не чує. Діалог не відбувається.
Картина друга
День. Леоне і Санте зупинилися неподалік від зерносховища. Вони приїхали на старих, ледь справних велосипедах. Це справляє комічний ефект. Хлопці сподіваються відкрити зерносховище аби роздати їжу місцевим. Однак, жодної іншої зброї, окрім велосипедів, у них немає. Попри нестерпний голод, вони розуміють які наслідки може мати спроба захопити їжу. Згодом до них приєднується Джино. З пристрастю шаленця він одну за іншою виголошує фрази про свободу і гідність. Леоне, Санте і Джино знаходить Бруна. Вона не полишає надії спинити коханого. Раптом всіх чотирьох оточує загін німецьких солдатів. Джино миттєво спрямовує пістолет на одного з них, однак противник Джино стріляє швидше, його куля влучає в Бруну. Вона помирає біля Джино.
Картина третя
Леоне, Санте і Джино під конвоєм рухаються містом. Вони абсолютно голі, на тілах хлопців помітні сліди тортур. Їхні руки й ноги зв’язані, вони рухаються дуже повільно, час від часу падають. Раптом на сцені з’являються діти. Ця процесія видається їм грою. Діти приєднуються до хлопців і їх конвоїрів, вони співають й імітують рухи полонених. Коли всі дістаються берега моря, діти біжать купатися та гратися з піском. А Леоне, Санте і Джино починають копати власні могили.
Солісти:
Едуард Азбрук (1978), французький тенор. Почав музичну освіту на відділенні вокалу в La Maitrise de la Perverie в Нанті; паралельно закінчив Нантську консерваторію за спеціальністю тромбон. Далі навчався співу під керівництвом Говарда Крука, Мартіна Конінгсбергера, Алена Буе та Ноеля Баркера у Версальській студії барокової музики. Здобув ступінь бакалавра з теорії музики в Університеті міста Тур.
З 2003 року багато співпрацював з колективом одного з найбільш шанованих у світі ансамблів ранньої музики Les Arts Florissants та його керівником, видатним Вільямом Крісті. Серед останніх проектів Едуарда для Les Arts Florissants – “Венеційські святкування” Андре Кампра в Бруклінській музичній академії та “Теодора” Генделя в Театрі Єлисейських полів.
Також виступав з Le Concert Spirituel під керівництвом Ерве Нікета в “Королі Артурі” Перселла у Королівській Версальській опері та з камерним хором Acentus під керівництвом Лоранс Екільбе в “Засудженні Фауста” Берліоза.
Зараз співає з ансамблем Solist XXI в Опері Гарньє в Парижі та в Королівському театрі Ла Монне в Брюселі в постановці “Івонни, принцеси Бургундській” (автор - сучасний бельгійський композитор Філіп Боесманс). Крім того, разом з Les Musiciens du Louvre під керівництвом Марка Мінковського виступає в постановках “Дідони та Енея” Перселла та в “Семелі” Генделя. На запрошення агенції “Ухо” вперше виступить в Україні, заспіває партію Джино в опері Карміне Челла “Хліб, сіль, пісок”.
Вікторія Вітренко (1990), українська співачка (колоратурне сопрано) та диригентка. У 2012 здобула вищу освіту на кафедрі хорового диригування НМАУ ім. Чайковського, вчилася у Вищій школі музики в Штуттгарті (Німеччина). У 2014-2016 роках в межах програми “Dirigentenforum” диригувала Хором Німецької опери в Берліні та Хором Берлінського громадського мовлення.
Вітренко співала в сценічній постановці "Кафка фрагментів" Дьордя Куртага та виконувала партію Флорінди в опері “Родріго” Генделя (дир. Йорг Галубек). У 2016 році їй дісталася надскадна вокальна партія в українській прем'єрі легендарних “Листів покійної Трусової” Куртага, яку здійснив Ухо-ансамбль (дир. Луїджі Гаджеро).
Вікторія - спеціалістка із сучасної музики, це дозволило їй диригувати Divertimento Ensemble (Мілан), echtzeitEnsemble (Штуттгарт) та ін. на провідних європейських фестивалях. Лауреатка багатьох міжнародних конкурсів.
У 2017-18 роках Вікторія дебютує на сцені Compagnietheater в рамках Opera Forward Festival Національної опери Нідерландів, а також на сцені Національної опери України - в ролі Бруни у світовій прем’єрі опери Карміне Емануеле Челла “Хліб, сіль, пісок”.
Матіас Боккіо (1984), аргентинський баритон. Навчався композиції в Національному університеті Кордови, отримав магістерський ступінь зі співу за напрямом “сучасна музика” в Музичному університеті Штуттгарта, під керівництвом Франка Вернера. Навчався в Анни Ескала, Ребекки Мартін, Ульріке Зоннтаг, Джеймса Тейлора та Дебори Йорк.
Як учасник Studio for Vocal Art та New music theatre був залучений до багатьох проектів і постановок Анжеліки Лус та тісно співпрацював з композиторами Клаусом Лангом, Мальте Гєзен та Гуі Гуі Чен. Попри виразний фокус на музиці 20-21 століття, репертуар Боккіо надзвичайно широкий: від сакральної ренесансної музики до творів сучасних композиторів. Як концертний соліст доклався до низки світових прем’єр.
Оперний дебют Матіаса відбувся в серпні 2016 року в Тюбенгені та Істаді: він співав партію Комісара Курта Волландера у прем’єрній постановці W – The Truth Beyond шведського композитора Фредріка Сікстена. Критики дуже схвально прийняли як режисерську роботу Філіпа Амелунга, так і вокальне виконання Матіаса. На запрошення агенції “Ухо” вперше виступить в Україні, зіграє роль Санте в опері Карміне Челла “Хліб, сіль, пісок”.
Гійом Фіґель Дельпеш (1981), французький контратенор. Розпочав займатися музикою у Консерваторії Бордо, де дитиною встиг спробувати скрипку, альт, і навіть гітару під проводом Олів’є Шасена. Але нарешті перейшов на вокальне відділення і зупинився. Його вокальною освітою керував Жак Шварц, в Бордо, а згодом і в Тулузі. Навчався також у Жана-Франсуа Ломбарда, Габріеля Бак’є та Мірей Ларрош. Член Академії Перголезі-Кафаро при Фундації Ройомон з 2011 року. Дельпеш фокусується передовсім на бароковій та високій класичній музиці – Генделі, Вівальді, Моцарті, Чімарозі, Перголезі та інші. Однак до його репертуару потрапляє як ренесансна музика (дю Коррой), так і музика XX століття (Бріттен, Вілла Лобос). Як концертний соліст він дебютував у 2011 році разом із Камерним оркестром Тулузи, театральний дебют відбувся у 2014 році, у проекті Tribute to Rameau фестивалю Agora в Бордо. З 2014 року постійно співпрацює з Жофреєм Журденом та Les Cris de Paris. У 2016 році дебютував на сцені Опери Бастилії в Парижі, у ролі Пастора (альт) в опері Монтеверді “Орфей”. Українська публіка знає його по ролі Джордано Бруно у київській постановці опери “Лімб” Стефано Джервазоні. У 2017 році Дельпеш повертається в Україну аби виконати партію Леоне у світовій прем'єрі опери Карміне Емануеле Челла “Хліб, сіль, пісок”.
Композитор:
Диригент:
Луїджі Гаджеро, музичний керівник та співзасновник Ухо-ансамблю. Більше двадцяти років виступає як цимбаліст і перкусіоніст, а впродовж останнього часу і як диригент, на провідних майданчиках світу (Берлінська філармонія, Карнегі-хол, Milano Musica, BBC Proms і т.д.).
За два роки існування Ухо-ансамблю (Київ) Гаджеро здійснив низку прем’єр музичних творів, написаних для ансамблю та нього особисто, працював із такими знаними солістами, як Маріно Форменті, Франк Вернер та Маріо Каролі. Перша опера, до підготовки якої було залучено ансамбль (“Лімб” Стефано Джервазоні в постановці Катерини Лібкінд) отримала найвищий бал від критиків Classic Voice Italy (п’ять з п'яти зірок) та була повністю розпродана в Національній опері Україні. Наступні проекти Гаджеро з Ухо-ансамблем включають записи монографічних дисків композиторів Стефано Джервазоні (Winter & Winter), Тосіо Хосокава (Stradivarius), Алессандро Сольбіаті (EMA Vinci Records) та Семюеля Андрєєва (l'Empreinte Digitale). Як художній керівник та диригент вокального ансамблю La Dolce Maniera (Страсбург), Гаджеро випустив два диски із музикою Монтеверді і Джезуальдо на лейблі Stradivarius. “В інтерпретаціях LDM, - пише Вітторіо Гіельмі, - ця музика втрачає звичну “музейність”, і нагадує радше к’яроскуро Караваджо або ж барокову скульптуру. Це дозволяє їй знову по-справжньому оживати перед нашими очима”, Як цимбаліст Гаджеро регулярно виступає з найкращими європейськими колективами: оркестром Берлінської філармонії, Філармонійним оркестром Ла Скала, Філармонійним оркестром Лондона, Оркестром Французького радіо, ансамблями Intercontemporain, Musikfrabrik та Contrechamps. Грав під керівництвом Аббадо, Баренбойма, Булеза, Етвеша, Арнонкура, Голігера, Ганіган. Перкусію Луїджі Гаджеро вивчав під проводом Андреа Песталоцці, цимбали – у Марти Фабіан. Був першим перкусіоністом в історії Берлінської Вищої музичної школи, що отримав диплом соліста з відзнакою. Викладає цимбали в Стразбурзькій консерваторії, де також опікується ансамблем сучасної музики Académie.
