Афіша театру

БАЛЕТНИЙ ШЕДЕВР ПРО ПРИСТРАСТЬ, ЗРАДУ І КОХАННЯ

Сюжет «Кармен» здавна привертав увагу хореографів. Уже у 1845 році, відразу після появи друком новели ІІроспера Меріме, молодий Маріус Петіпа, який працював у Мадрідському Королівському театрі, здійснив постановку одноактного балету «Кармен і Тореадор». Балетмейстер зробив не тільки танцювальну інтерпретацію літературного твору, а й скомпонував для своєї вистави музику на основі іспанських народних мелодій. Прем'єра пройшла з великим успіхом. Це було майже за тридцять років до появи знаменитої опери французького композитора Жоржа Бізе.

Першу спробу відтворити оперну музику Ж.Бізе у балеті зробив відомий російський хореограф Касян Голейзовський, який здійснив постановку «Кармен» на сцені Художнього театру Вікторини Кригер (1931). Музика видатного композитора зацікавила також французького балетмейстера Ролана Петі, іспанського хореографа Антоніо Гадеса. Вони здійснили танцювальні версії цього твору. Але одна з найцікавіших інтерпретацій оперної музики Жоржа Бізе належить композитору Родіону ІЦедріну та балетмейстеру Альберто Алонсо. Одноактний балет «Кармен-сюїта» був створений для легендарної Майї Плісецької. Після прем'єри, яка відбулася 20 квітня 1967 року у Москві, балет знайшов своє втілення й на багатьох інших сценах світу. Як зазначив Альберто Алонсо, то була мрія не просто перекласти на танець геніальну оперу Жоржа Бізе й новелу Проспера Меріме, а створити оригінальну хореографічну партитуру на палку й темпераментну музику, передати через образ Кармен найширшу гаму почуттів. Родіон Щедрін розкрив ідеальну танцювальність музики французького композитора, а Борис Мессерер доніс до глядачів образ справжньої Іспанії, здійснивши лаконічні й виразні декорації.

Київська прем'єра «Кармен-сюїти» відбулася 25 травня 1973 року. Постановники, взявши за основу хореографію Альберто Алонсо, змінили дещо трактування партій у залежності від індивідуальностей виконавців. Олександр Плісецький добре знав московську виставу, Азарій Плісецький, який тривалий час працював на Кубі, пам'ятав постановку Альберто Алонсо. Порівнюючи два варіанти, балетмейстери вибрали все краще, що вони мали, і об'єднали у київській виставі, яка не дублювала московську, а була своєрідним прочитанням балету Ж.Бізе-Р.Щедріна.

Київська балерина Валентина Калиновська (перша виконавиця заголовної партії) не побоялася суперництва і створила своєрідний, багатогранний характер волелюбної й гордої жінки. Її партнерами стали Веанір Круглов (Хозе), Віктор Литвинов (Ескамільо), Алла Лагода (Доля) і Володимир Шувалов (Цуніга). Диригував прем'єрною виставою Борис Чистяков, художнє оформлення здійснив Борис Мессерер.

Хореографічна мова балету сприяла великій переконливості образів. У пластиці Кармен органічно поєдналися енергія руху, неповторність поз та дух фламенко... Ліризмом і пристрастю просякнута партія Хозе, який вперше у житті пізнав всепоглинаюче почуття кохання і водночас біль зради. Ефектною була й партія мужнього тореадора Ескамільо...

Важливу роль у виставі відіграє лінія Кармен – Хозе. Боротьба Кармен і Хозе – це зіткнення пристрасних характерів, життєва корида двох особистостей, двох поглядів на життя. Гордовита андалузька циганка кохає юнака, але не здатна коритися йому. Вона живе за власними законами, а не за правилами, встановленими іншими. Відчувши, що кохання не повернути, Хозе у відчаї вбиває Кармен. Проте навіть смерть не здатна зламати волелюбний дух цієї жінки. Смертельно поранена Кармен на мить знову розпрямлюється і, глузливо посміхаючись, утверджує свою непереможність.

Світлана Горяная