Upcoming shows

 

Дія перша

 

 

Герцогу кортить показати дружині сховану від очей троянду. Попри застереження чоловіка, що квітка має терни, герцогиня зриває її – і ранить руку. Герцог проклинає троянду: кров дружини – надто висока ціна за просту квітку. Герцогиня заперечує: ціна не надто висока, якщо із крові виросте нова троянда. Герцог непритомніє. 

 

 

Герцог приходить до тями і розмовляє із дружиною про природу любові.

 

Герцогиня: Той, хто любить, має сміливість.

Герцог: Той, хто любить, має побоювання.

Герцогиня: Я відважна, тому що люблю вас.

Герцог: А я сповнений страхів, бо вас обожнюю.

 

Подружжя складає обіцянки вічної любові. Їх підслуховує служник, безнадійно закоханий у герцогиню – він сповнений відчаю. 

 

 

 

Гість і герцогиня раптово усвідомлюють свою пристрасть одне до одного, це почуття їх бентежить. Обидва почуваються цілковито безпорадними – обидвом лишається тільки сподіватися, що їхні очі ніколи не зустрінуться.

 

Гість: Мої очі зраджують мені.

Герцогиня: Моє зрадливе світло.

 

 

 

Заздрісний служник чує, як закохані освідчуються одне одному і домовляються про побачення. Герцогиня проводить гостя у сад, до таємних воріт, що ховаються за кущами жасмину.

 

 

 

Служник розповідає герцогові про таємну зустріч.

 

Служник: Турбота про вашу честь змушує мене говорити.

Герцог:  Із моєю честю все було гаразд, доки ти мовчав. 

 

Герцог відчуває, що насувається неминуча трагедія, однак мусить захищати власне ім’я.

 

 

 

 

Герцогиня каже чоловікові, що страшенно шкодує про скоєне. “Я між двома снами: тим, де я померла, і тим, де я жива”. Герцог пробачає їй.

 

Герцог: Як саме ви любите мене? Як себе? 

Герцогиня: Ні, адже тоді мені довелося би вас зненавидіти.

 

Вони  вчергове освідчуються одне одному у вічному коханні й вічній вірності. Герцог має їхати, однак повернеться до ночі.

 

 

 

Герцог повертається додому, герцогиня вишиває подушку квітками мирта – у подарунок чоловікові. Вони розмовляють, однак слова герцога звучать щоразу більш тривожно й дивно. Настає ніч, обоє готуються йти до шлюбного ліжка.

 

 

 

У герцогських запевненнях в любові є щось невиразно зловісне. Герцогиня каже, що вона готова віддати життя за чоловіка.

 

Герцог: Я нагадаю – смерть страшна.

 

Герцогиня підходить до ліжка, чоловік спиняє її. 

 

Герцог: Дозвольте мені запалити свічку.

Герцогиня: Навіщо?

Герцог: На знак віри.

Герцогиня: Як для померлих?

Герцог: Саме так. Погляньте на себе в ліжку.

Герцогиня: Там дзеркало?

Герцог: Чесніше за будь-яке скло.

 

Герцогиня вагається, однак чоловік змушує її відкрити запону. У ліжку – мертвий гість у калюжі крові. Герцог убиває дружину кинджалом: “Ось ваші терни”.

 

Герцогиня: О горе, я між двох снів.

Герцог: Прощавайте, тепер я житиму у вічній муці.