Repertoire
20 minutes.
Ballet suite from the Faust opera.
Scenario and choreography by V. Yaremenko.
Méphistophélès and Faust are surrounded by witches (Un, deux et trois). Faust is transported to a cave of queens and courtesans, and Méphistophélès promises to provide Faust with the love of the greatest and most beautiful women in history. An orgiastic ballet suggests the revelry that continues throughout the night. As dawn approaches, Faust sees a vision of Marguerite and calls for her. Méphistophélès helps Faust enter the prison where Marguerite is being held for killing her child. They sing a love duet (Oui, c'est toi que j'aime).
Méphistophélès states that only a mortal hand can deliver Marguerite from her fate, and Faust offers to rescue her from the hangman, but she prefers to trust her fate to God and His angels (Anges purs, anges radieux). At the end she asks why Faust's hands are covered in blood, pushes him away, and falls down motionless. Méphistophélès curses, as a voice on high sings "Sauvée!" ("Saved!"). The bells of Easter sound and a chorus of angels sings "Christ est ressuscité!" ('"Christ is risen!"). The walls of the prison open, and Marguerite's soul rises to heaven. In despair Faust follows it with his eyes; he falls to his knees and prays. Méphistophélès is turned away by the shining sword of the archangel.
З історії постановки балетної сюїти ″Вальпургієва ніч″
«Вальпургієва ніч» – це балетна сцена, яку Шарль Гуно дописав для другої редакції своєї опери «Фауст», створеної за мотивами однойменної трагедії Йоганна Вольфганга Гете. Вперше було показано на сцені Паризької опери в 1869 році, а з часом перетворився в самостійний одноактний балет.
Вальпургієвою називається ніч з 30 квітня на 1 травня, коли в християнському календарі відзначається свято Вальпургія (Вальдбургія). Згідно з повір’ям, тоді ж, на недоступну для простого смертного гору Брокер, злітається на розгул нечисті на чолі з Сатаною. Джерела цього повір’я беруть початок у ранньохристиянській Європі. Кельти, які спочатку не приймали нову релігію, відзначали у цей день весняне свято Белтайн, а германці танцювали навколо Травневого дерева. Для своїх обрядів язичники вибирали важкодоступні місця, що й сприяло виникненню забобонів про відьомські шабаші. Подорожуючи горами Харца, Гете зацікавився цією легендою і поклав її в основу описання сатанинського шабашу в «Фаусті».
У ХІХ столітті в Росії «Вальпургієва ніч» йшла у постановці Маріуса Петіпа. Його варіація – одне з яскравих втілень класичного балету ХХ століття – як і раніше прикрашає підмостки світових театрів.
На сцені київської опери починаючи з сезону 1901 – 1902 рр. було здійснено біля десяти постановок балетної сюїти з опери «Фауст» Шарля Гуно. Київським глядачам запам’яталась хореографічна версія у постановці Анатолія Шекери. Вона вражала яскравою емоційністю, видовищністю.
Нинішню постановку здійснив Віктор Яременко, керуючись творчими завданнями режисера-постановника опери Маріо Корраді.
