Репертуар

Балетна сюїта
Тривалість вистави:
20 хв.
Вальпургієва ніч
Шарль Гуно
Вальпургієва ніч
Балетна сюїта з опери "Фауст".
Сценарій та хореографія Віктора Яременка.
 
   

 

 

Стислий зміст

 

Події відбуваються у володіннях Мефістофеля. Намагаючись відволікти Фауста від думок про заподіяне ним зло, сатана приводить філософа на відьомський шабаш. Але це не похмура оргія чудовиськ, а розкішне свято життя, яке затіяли молодий бог виноробства Діоніс, милостивий Фавн і чарівні вакханки. Дивлячись на них, Фауст відволікається від важких дум, але…ненадовго.

Мефістофель майже у відчаї перед силою духу Фауста. Він вирішує застосувати останню зброю арсеналу підкорення вченого-алхіміка. За мить розгортає перед ним безмежну у часі і просторі історію кохання – насолоди і гріха. Перед зором Фауста постають видіння найпрекрасніших жінок світу. Молоді єгиптянки плетуть чуттєве мереживо танцю, присвяченого богам Нілу і мудрому Тоту, який породив утаємничену єгипетську цивілізацію. Їх змінює дует-адажіо Єлени і Паріса. Це кохання, яке наближає богів Парнасу до людей, а людей до небожителів. Але в цьому коханні не тільки почуття, але й вибухова сила жіночого бажання: подароване Єлені яблуко стає причиною багатолітньої Троянської війни.

В незбагненому вихорі суперечливих почуттів розкривається любовний трикутник (па-де-труа) єгипетської цариці Клеопатри, римського імператора Юлія Цезаря і полководця Марка Антонія.

Кохання – це завжди вибух почуттів і невгамовних поривань. «Вальпургієва ніч» завершується незгасимою вакханалією почуттів, яка переливається в оргію.

З історії постановки балетної сюїти ″Вальпургієва ніч″
 
«Вальпургієва ніч» – це балетна сцена, яку Шарль Гуно дописав для другої редакції своєї опери «Фауст», створеної за мотивами однойменної трагедії Йоганна Вольфганга Гете. Вперше було показано на сцені Паризької опери в 1869 році, а з часом перетворився в самостійний одноактний балет.
 
Вальпургієвою називається ніч з 30 квітня на 1 травня, коли в християнському календарі відзначається свято Вальпургія (Вальдбургія). Згідно з повір’ям, тоді ж, на недоступну для простого смертного гору Брокер, злітається на розгул нечисті на чолі з Сатаною. Джерела цього повір’я беруть початок у ранньохристиянській Європі. Кельти, які спочатку не приймали нову релігію, відзначали у цей день весняне свято Белтайн, а германці танцювали навколо Травневого дерева. Для своїх обрядів язичники вибирали важкодоступні місця, що й сприяло виникненню забобонів про відьомські шабаші. Подорожуючи горами Харца, Гете зацікавився цією легендою і поклав її в основу опису сатанинського шабашу в «Фаусті».
 
На сцені київської опери, починаючи з сезону 1901 – 1902 рр., було здійснено біля десяти постановок балетної сюїти з опери «Фауст» Шарля Гуно. Київським глядачам запам’яталась хореографічна версія у постановці Анатолія Шекери. Вона вражала яскравою емоційністю, видовищністю.
 
Нинішню постановку здійснив Віктор Яременко, керуючись творчими завданнями режисера-постановника опери Маріо Корраді.