Репертуар

У театрі ляльок готуються до вистави: кожен робить свою справу – прибиральниці, репетитори, декоратори, робітники сцени, освітлювачі... Віхолою проносяться по сцені Господар театру та його актори-маріонетки, серед них – Лисиця й Кіт, красуня Лялька з блакитним волоссям, миле Цуценя.

Піднімається завіса. Розпочинається вистава. Господар підганяє втомлених артистів, які танцюють з останніх сил. Тендітна Лялька не витримує шаленого ритму і падає. Виставу зірвано… Господар розлючений! Лисиця й Кіт виносять за лаштунки зламану Ляльку.

Саме в цей час Лисиця й Кіт приносять до майстерні нещасну зламану ляльку. Старий бутафор лагодить зіпсований механізм, і лялька оживає. Їй знову треба навчитися ходити й танцювати, аби повернутися на сцену. Піноккіо допомагає їй повернути рухливість і грацію. Вони все більш вправно танцюють, поринаючи в ритми чарівного вальсу. Звуки музики огортають усіх таємничим серпанком та одухотворяють ляльок, між якими зароджується почуття кохання.

До майстерні повертаються Лисиця й Кіт, які хочуть забрати Ляльку з блакитним волоссям назад до театру. Піноккіо пропонує тікати, аби вберегти тендітну ляльку від нових знущань.

У балетному класі театру триває урок хореографії: ляльки вправляються біля балетного станка. Нудні заняття стають веселішими, бо у класі раптом з’являється новий учень – кумедний, незграбний і довгоносий. Він кривляється, жартує і веселить увесь ляльковий народ.

Розлючений Господар ляльок зі своїми підручними шукають втікачів. Капосні наглядачі – Лисиця й Кіт – весь час намагаються підступно знущатися над ляльками, та щоразу Піноккіо руйнує їхні плани. Врешті підбиває друзів втікати з театру, де над ними так збиткуються.

Господар та його вірнопіддані, здається, ось-ось наздоженуть втікачів. Та Піноккіо з друзями, відчувши свободу, виявляються спритнішими. На їхньому шляху трапляється придорожня таверна. Забігши всередину, друзі шукають, де сховатися. Широчезна спідниця Господині таверни виявляється прекрасною схованкою. За мить вбігають переслідувачі дерев’яного хлопчика і його друзів… Та враз розлючений Господар ляльок немов закам’янів: його погляд прикипів до прекрасної шинкарки, яка у свою чергу теж виявилася небайдужа до експресивного відвідувача. Зачаровані силою раптового кохання, вони забувають про увесь світ, злившись у романтичному танці.

Здивований такою метаморфозою Піноккіо потайки дає стусанів Господарю ляльок, але той, засліплений коханням, не реагує на витівки дерев’яного розбишаки, перетворившись з розлюченого лева на лагідне домашнє кошеня.

З’являється Джеппетто. Він змахує чарівним скрипковим ключем, і починає лунати прекрасна музика, звуки якої огортають серця навіть тих, хто донедавна, здавалося, був недоступним для добра.  Усі герої в мирі та злагоді крокують до Театру Мрії.