Афіша театру

Балет «5 танго» для семи пар на музику Астора П’яццоли, створений 1977 року, входить до репертуару багатьох балетних труп, є надзвичайно популярним у світі шедевром Ханса ван Манена. Тут хореограф дозволив собі відмовитися від високих підборів, які зазвичай притаманні танцю танго, а замість них використати пуанти. Він поєднав іспанські елементи, притаманні музиці А. П'яццоли, з бальним танцем, сплітаючи дивовижні ритми та почуття, що ллються зі звуками музики.

 

 

Ханс ван Манен – хореограф, якому вдалося представити для широкої аудиторії сучасний танець як симбіоз класичного балету, модерну та інших напрямів у техніці руху. Він один із хореографів-новаторів, які допомогли сформулювати нині загальноприйняті положення синтезу академічного та інших напрямів танцю. Деякі аспекти хореографії ван Манена продовжують залишатися маркою власного стилю: чистота й очевидна простота, надзвичайна, майже математична зваженість структур його танцювальних композицій.
Лауреат численних премій та нагород: 1991 – Премія імені Соні Гаскелл, а також хореографічна премія від Нідерландської театральної гільдії; 1992 – орден Оранських-Нассау від королеви Нідерландів; 1993 – престижна танцювальна премія Німеччини Tanzpreis; 1997 – Міжнародна премія імені Джино Тані у категорії «Танець»; 1998 на Единбурзькому міжнародному фестивалі в Шотландії було представлено ретроспективу балетів ван Манена, а сам хореограф був відзначений нагородою критиків Единбурзького фестивалю «Архангел»; 2000 – престижна премія «Еразм»; 2005 – премія Benois de la Danse «За життя в мистецтві».

На честь сімдесятип'ятиліття Ханс ван Манен був удостоєний звання Командора Ордену Нідерландського Лева, того ж року заснований фестиваль його імені.

Крім хореографії, митець активно займається фотографією, його світлини виставляються по всьому світу.

 

Ідея поставити відомий балет на сцені Національної опери України належить колишньому солісту Нідерландського національного балету, киянину Олександру Жембровському. З нею він прийшов до Ханса ван Манена і одразу отримав відповідь «так». Хореограф без вагань вирішив надати права на постановку на сцені нашого театру, а костюмерний цех Нідерландського національного балету передав сценічний одяг для київських танцівників.