Афіша театру

Балет-фантазія на 2 дії
Початок: 13.01.2019 - 19:00
Завершення: 20:45
Вечори на хуторі біля Диканьки
Євген Станкович
Вечори на хуторі біля Диканьки
 
Лібрето А.  Белінського та В. Литвинова
за мотивами творів Миколи Гоголя.
 
 
 

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

 

Дія перша

Ніч перед Різдвом. Радісний передсвятковий настрій панує в селі; дівчата заходилися ворожити на судженого, хлопці збираються у ватаги на колядки, а тітоньки, як і ведеться з давніх-давен, зібралися поплескати трохи язиками, дати кожному раду-пораду. Та й для дядьків гарна година: можна добре повеселитися в корчмі, що й вирішили зробити Дяк, Чуб та Голова.

Весело на вулиці. Ось і Оксана з'являється. Бій-дівка! Хлопці так і пасуть її очима. Особливе захоплений Оксаною коваль Вакула. Він ледь гамує свої почуття до дівчини.

Вулицею проїжджає козацька депутація, яка поспішає до Петербурга, аби розповісти цариці про свої турботи.

 

* * *

Хата Чуба, його донька Оксана сидить біля дзеркала й милується вродою. Ба, й гарна ж вона! Заходить Вакула, готовий вкотре освідчитися дівчині в коханні. Гостра на язик Оксана кепкує з парубка. Гарний він хлопець, тільки чи здатний вгодити Оксані?! Щоб переконатися в цьому вона наказує Вакулі на доказ його щирого почуття подарувати їй черевички, у яких сама Цариця ходить!

 

* * *

Усіяне зірками нічне небо. Чорт вирішив допекти радісному в передчутті Різдва люду та й вкрасти молодий місяць. Не довго думаючи, таки зняв його з неба. І враз над селом запанувала моторошна темінь. Знівечені такою несподіваною пригодою Чуб, Дяк та Голова блукають вулицями. Чи то само собою, чи, може, за звичкою, ноги самі привели їх до хати Солохи, що тільки-тільки, добре повеселившись зі своїм давнім приятелем Чортом та політавши по небу, повернулася додому. Поява Голови перериває залицяння Чорта. Солоха злякано ховає свого приятеля до лантуха. Не встиг він вщипнути вдовичку, як знову стук. Це вже Дяк вирішив завітати до Солохи. Вдовиця ховає до лантуха і Голову. А тут уже й Чуб на порозі. Солоха ховає в третій лантух Дяка, а там і Чуба...

Знівечений забаганкою Оксани повертається додому Вакула. Побачивши у світлиці лантухи, виносить їх на вулицю. щоб відвезти збіжжя до млина.

Весела юрба парубків і дівчат забігає на подвір'я до Вакули. Побачивши гору лантухів, ватага вирішує подивитися, а що наколядував коваль. Очманілі від темряви і задухи, вискакують з лантухів Чуб, Дяк і Голова. Парубки та дівчата, гадаючи що то нечиста сила, кидаються врозтіч. Але Вакула схопив Чорта, який рвонув у небо. Коваль міцно тримав у руках нечестивого.

Як не просився нечистий, а не випустив його коваль із цупких рук. Лети до Петербурга, прямо до царського палацу! — наказує Вакула Чорту.

 

 

Дія друга

Здійнявся Вакула з чортом у небо; летять вони поміж зір... Усе далі й далі від них село, все ближче осяйний Петербург.

 

* * *

Розкішний, залитий сяйвом свічок палац Цариці. Хизуючись вишуканими камзолами й сукнями, коштовними оздобами, зібралися придворні на передріздвяний бал.

Серед придворних з'являються запорожці, які прибули до столиці.

Знать вітає Царицю, яка з'явилася на бал у супроводі Потьомкіна. Доходить черга вітати й козакам. Цариці упав на вічі коваль Вакула. Вона не проти залишити його в Петербурзі. Проте Вакула живе тільки мрією про повернення до України, до милої своєї Оксани.

Вакула просить Царицю подарувати йому черевички. Катерина ІІ здивована таким проханням. Довідавшись про забаганку коханої дівчини, вона дарує Вакулі золоті цареві черевички.

Коваль знову осідлав Чорта, щоб повернутися до рідного села.

 

* * *

Оксана тужить за милим і картає себе за недолугу забаганку, бо де ж звичайному ковалю взяти царські черевички?!

Та ба! Ось Вакула. З радістю вручає він коханій випрохані в цариці черевички.

Ще й ніч не закінчилася, а трапилося химерне чудо в українському селі: козак Вакула встиг побувати в Петербурзі, повернутися назад і подарувати коханій дівчині золоті цареві черевички, саме тоді, коли народ радісно святкує Різдво Христове.

ПРО БАЛЕТ ЄВГЕНА СТАНКОВИЧА «НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ» («ВЕЧОРИ НА ХУТОРІ БІЛЯ ДИКАНЬКИ»)

 В основу балету «Ніч перед Різдвом» Є. Станковича покладено однойменну повість М. Гоголя з циклу «Вечори на хуторі біля Диканьки», яку свого часу використовували для своїх опер П. Чайковський («Черевички»), М. Римський-Корсаков («Ніч перед Різдвом»),  М. Лисенко («Різдвяна ніч»). Уже це засвідчує художньо-образне багатство літературної першооснови, створеного Є. Станковичем у 1992 році балету.

Маючи значний досвід у жанрі балету (на той час це були «Ольга» та «Прометей»), Євген Станкович підійшов до реалізації нового задуму з чіткими естетичними кри­теріями, з власною концепцією. Сю­жет «Ночі перед Різдвом» уже втілювався в оперному жанрі, однак досі він не був розкритий повністю в плані театральності й видовищності, передачі багатства звичаїв, вірувань, фантастики. Можливо, саме це й змусило автора якнайповніше відтвори­ти образну поетику Миколи Гоголя. У повісті, що стала основою балетного лібрето (автори О. Бєлінський та В. Литвинов), поряд із картинами сільської різдвяної ночі з щедрівками та колядками, змальовані фантастичні образи нечистої сили, небесних зірок... Можливо, тому вперше в українській музиці Євген Станкович звернувся до такого жанрового різновиду, як балет-пастиччіо, що дозволяє вільно оперувати різними стильовими пластами.

Цілком умотивованим є використання в музиці балету інтонацій «Щедрика», «Ра­дуйся, земле», що підкреслює час дії – Різдвяні свята. Дещо несподіваним, навіть епатуючим, сприймається цитування інто­націй «Танго ГУЛАГа», «Ріо-Ріта», «Розамунди» та сучасних популярних творів. Але кожна з цих мелодій має свою драма­тургічну функцію, розкриває конкретний образ.

Аналізуючи музику, виходитимемо з поділу епізодів на три групи: жанрово-по­бутові, характерні, комедійні, тобто на­родні сцени; бально-дансантні, до яких на­лежать пародійно-пристрасне танго Імпе­ратриці з коханцями або парадний полонез придворних чи «Лебідь» Сен-Санса; на­решті, епізоди, котрі умовно можна назва­ти «нейтральними». Їх поєднання надає драматургії яскравої образності й театраль­ності.

Розпочинається балет з великої інтро­дукції, де композитор експонує тематизм усіх персонажів майбутнього дійства. Од­нак інтродукція — не лише своєрідний інтонаційний парад-але героїв вистави: слухач «націлюється» на сприйняття дії через призму гумору, іронії, навіть сарказму. Чудово гармонує з музикою оформ­лення художника-постановника вистави Марії Левитської. В оформленні балету органічно поєднані умовність з образністю, майстерно переда­но національний колорит українського се­ла, помпезність імператорського палацу. Зазначимо, що в костюмах персонажів художниця взяла за основу етнографічні зразки.                                   

У 1993 році самобутній хореограф Віктор Литвинов здійснив першу постановку балету «Ніч перед Різдвом», переконливо засвідчивши свою велику зацікавленість сучасною балетною музикою.

У першій картині епізоди святкування Різдва (цікаво вирішені мовою пластики колядки, щедрівки, народна гра «Коза») чергуються з жанровими епізодами та екс­позицією дійових осіб – Дяка, Голови, Оксани, Вакули. Для кожного з них балет­мейстер знаходить пластичний малюнок ролі і зберігає його протягом вистави. Важливо також, що народні сцени за принципом контрасту змінюються жанро­вими, де поступово вимальовуються обра­зи головних героїв. Окремим, суто встав­ним, номером сприймається проїзд запо­рожців, які прямують до Петербурга.

Друга картина повністю присвячена екс­позиції образів Оксани та Вакули. Епізод Оксани з люстерком змінюється ліричним дуетом з Вакулою, поставленим за кращи­ми зразками класичного танцю. Щирість діалогу раптово змінюється забаганкою Оксани, котра, аби випробувати почуття коханого, вимагає неможливого: таких че­ревичок, у яких ходить сама цариця.

Слід відзначити режисерську май­стерність, з якою балетмейстер об'єднує окремі епізоди в кожній картині навколо певного персонажу. Так, початок третьої картини повністю побудовано на витівках Чорта, котрий сновигає поміж зірками, щоб допекти всьому люду в його радісному очікуванні Різдва, і викрадає Місяць. Знічені темрявою, блукають вулиця­ми села Чуб, Голова, Дяк. Для кожно­го з них балетмейстер знаходить індиві­дуальну пластичну характеристику: роз­важливий Чуб, бундючний Голова, мет­кий і богобоязливий Дяк. А далі у роз­витку подій ініціатива повністю перехо­дить до Солохи. З кожним із залицяльників во­на спілкується відповідно до його характе­ру. Тому такі різні за своєю пластикою ду­ети Солохи з Чортом, Чубом та Дяком. Напевне, саме об'єднуюча роль двох персонажів – Чорта та Солохи – надає цільності третій картині балету.

Засмучений забаганкою Оксани, повер­тається додому Вакула і, побачивши лан­тухи, виносить їх на вулицю, щоб відвезти до млина. А в цей час весела юрба парубків та дівчат вирішує подивитися, ще ж наколядував коваль. Із лантухів виска­кують залицяльники Солохи. Молодь роз­бігається. Та Вакула встиг схопите Чорта. І, згадавши забаганку Оксани, вирішує використати нечисту силу, він  наказує Чорту летіти до Петербурга.

 Так у відповідності з гоголівським сюжетом розвивається  дія балету «Ніч перед Різдвом». Без перебільшення можна відзначити, що й наскрізний розвиток, і контрастна зміна епізодів надають виставі драматургічної за­вершеності.

Цілком умотивований щасливий фінал: тут балетмейстер-постановник подає і ма­сові сцени, і ліричний дует Оксани та Ва­кули, і танець сніжинок. Остання заставка оформлення – сільська церква, де має відбутися вінчання: лунає весільний передзвін.

                                                                                         Едуард ЯВОРСЬКИЙ

У 148-му сезоні балет було оновлено та змінено назву на «Вечори на хуторі біля Диканьки» - прим.ред.