Репертуар

Балет на 3 дії
Тривалість вистави:
2 год. 40 хв. з 2-ма антрактами
Баядерка
Людвіг Мінкус
Баядерка

Лібрето та хореографія Маріуса Петіпа.

Балет "Баядерка" займає особливе місце в історії українського хореографічного мистецтва.
Саме цим твором започаткував свою історію 2 жовтня 1926 року київський балет.

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

 

Дія перша

У священному лісі молоді воїни полюють на тигра. Солор доручає факіру Магдаваї передати Нікії, що чекатиме на неї вночі біля храму.

Урочистою появою Великого браміна, жерців та баядерок – служок храму, розпочинається свято поклоніння вогню. Кульмінація урочистостей – танець прекрасної баядерки Нікії.

Пристрасне кохання до Нікії змушує Великого браміна забути навіть про священний сан та пов’язану з ним обітницю безшлюбності. Він обіцяє всі багатства Індії, все, чого їй забажається. Але Нікія не в змозі приховати своєї огиди до браміна.

Ніч. Таємне побачення Нікії й Солора охороняє Магдавая. Великий брамін помічає їх і клянеться помститися закоханим.

Солор пропонує Нікії тікати. Далеко від цих місць, там, де їх не знають, вони будуть щасливі. Баядерка згодна, та Солор повинен дати клятву на вічну вірність їй.

Ранок. Раджа Дугманта оголошує своїй дочці Гамзатті, що вона стане дружиною найкращого й найхоробрішого воїна князівства – Солора. Гамзатті щаслива, а Солор розгублений: він не сміє відмовитись від високої честі, проте кохає Нікію, якій дав клятву вірності.

Для здійснення обряду посвячення Гамзатті в наречені до палацу запрошують Нікію. Приходить і Великий брамін. Прагнучи позбутися суперника, він розповідає раджі про кохання Нікії й Солора. Дугманта розлючений, проте рішення не змінює: Солор буде чоловіком його дочки, а баядерка мусить вмерти. Брамін не чекав такої розв’язки, тому погрожує навіть карою Божою за смерть баядерки, але Дугманта невмолимий.

Гамзатті підслухала цю розмову. Вона наказує невільниці привести Нікію і начебто ненароком показує їй портрет свого нареченого. Нікія у відчаї, вона протестує, Солор кохає лише її і належатиме тільки їй! Гамзатті просить Нікію відмовитися від Солора, але баядерка готова скоріше вмерти, ніж розлучитися з коханим. Розгнівана Нікія заносить над суперницею кинджал. Невільниця, яка вчасно з’явилася, ледве стримує її.

Дочка раджі клянеться: Нікія помре.

 

Дія друга

Сад перед палацом раджі. Весілля Гамзатті й Солора. 

Нікія не в змозі приховати своє горе, та за обрядом вона зобов’язана танцювати на святі. Їй підносять кошик квітів. Раптом із нього з’являється змія і смертельно жалить баядерку. Це – помста Гамзатті.

Великий брамін обіцяє протиотруту, якщо Нікія забуде Солора, проте вона лишається вірною своєму коханню. Вмираючи, Нікія нагадує коханому його клятву.

 

Дія третя

Солор невтішний. Його мучить каяття. Магдавая хоче відволікти юнака від тяжких дум, кличе заклинателя змій. Під звуки флейти Солор впадає у сон.

Перед ним із мороку виникає царство тіней. Довгим ланцюжком спускаються вони з гір. Він бачить Нікію, яка кличе його до себе...


 

«Баядерка» посідає особливе місце в історії українського хореографічного мистецтва. Саме цим твором започаткував свою історію 2 жовтня 1926 року київський балет. Постановку  тоді здійснили балетмейстер Л. Жуков, диригент М. Бакалейников, художник М. Левін (за ін. відомостями – С. Евенбах). Головні партії виконували М. Рейзен (Нікія), Л. Жуков (Солор), О. Гаврилова (Гамзатті), О. Сталінський (Великий брамін), О. Бердовський (Дугманта).

Балет «Баядерка», уперше показаний у 1877 році на сцені Петербурзького Великого театру, став не тільки подією сезону, не тільки одним із найкращих творів Маріуса Петіпа, а й етапною виставою тогочасного балету. «Баядерка» була названа енциклопедією танцю XIX століття і поєднувала в собі творчі здобутки не тільки петербурзького хореографа, але й таких видатних митців, як Ф. Тальоні, Ш. Дідло, Ж. Перро, А. Сен-Леон.

Ідея і сюжет «Баядерки» перегукувалися з балетом «Сакунтала» Ернеста Райнера, поставленого 1858 року на паризькій сцені рідним братом Маріуса – Люсьєном Петіпа. Маріус Петіпа значно збагатив сюжетний розвиток, ускладнив стосунки героїв, надав образу Нікії трагічного звучання. Критика захоплено вітала «нову, вишукану, екзотичну гранд-виставу». Та все ж недооціненими залишилися не тільки втілення образу Нікії, а й сцена «Тіней». Вважалося, що балетмейстеру, «як ніколи раніше вдалося втілити масовий кордебалетний танець, знайти йому належне місце у виставі». Але саме зі сцени «Тіней»,  за висловом Юрія Слонімського, почалися витоки новаторства Льва Іванова, саме в «Баядерці» великий маестро танців зробив художньо-естетичний начерк майбутніх  «лебединих  сцен» – вершинного досягнення світового балетного мистецтва. Разом із «Тінями» на сцену прийшла поетика образності, яка стає домінуючим драматургічним елементом хореографічної вистави. Уже це зробило прем’єру «Баядерки» Л. Мінкуса явищем мисте­цького життя, хоч і не вповні усвідомленого в той час.

Мелодраматичний сюжет давав найширший простір для ефектної видовищної вистави. Та постановка Маріуса Петіпа вимагала не тільки високої танцювальної майстерності, але й уміння творити образ, показувати його в розвитку. Не випадково виставу 23 січня 1877 року танцювали найвидатніші тогочасні виконавці – К. Вазем (Нікія), Л. Іванов (Солор), М. Гольц (Великий брамін), X. Йогансон (Дугманта), М. Горшкова (Гамзатті).

Подальші інтерпретації значно змінили хореографічну партитуру Маріуса Петіпа, корективи вніс і час. Зникло нагромадження другорядних екзотичних танців, точнішою і стрункішою стала структура вистави. Та все найкраще з першої постановки залишилося жити, знайшло своє сценічне втілення й у постановці В. Чабукіані та В. Пономарьова, яка згодом лягла в основу київської постановки Валерія Ковтуна, прем’єра якої відбулася 27 червня 1985 р. і з невеликою перервою (певний час на київській сцені йшла постановка балетмей­стера Наталії Макарової, прем’єра – 14 лютого 2013 року, диригент – Микола Дядюра) з тих пір не сходить зі сцени. Разом із В. Ковтуном тоді працювали диригент Аллін Власенко, художники В’ячеслав Окунєв та Ірина Пресс.

Головні партії у київських постановках виконували видатні українські танцівники – Р. Хилько, Т. Таякіна, Л. Сморгачова, Г. Кушнерьова, Т. Боровик, О. Філіп’єва, Т. Белецька, Г. Дорош (Нікія); Т. Таякіна, Л. Сморгачова, Т. Литвинова, Т. Боровик, Л. Данченко, Н. Хоменко, I. Дворовенко, Т. Голякова, О. Філіп’єва, (Гамзатті); В. Ковтун, М. Прядченко, С. Лукін, В. Яременко, В. Відінєєв, К. Костюков, С. Кравець, М. Мотков, Г. Жало, Д. Матвієнко, А. Дацишин, С. Сидорський Солор); В. Литвинов, В. Рибій, Д. Клявін, С. Сєрков, О. Токар (Великий брамін).