Персони
- Нагороджена званням Героя України (2006 р.).
- Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1972 р.).
- Лауреат Міжнародного конкурсу вокалістів у Тулузі (Франція, 1958), Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Москві (1957 р.).
- Кавалер ордена Ярослава Мудрого, ордена «За розбудову України», ордена Слави «На вірність Вітчизні», ордена «Знак Пошани», «За досягнення в культурі», міжнародної нагороди — ордена св. Станіслава.
- Володарка Почесного титулу «Зірка українського мистецтва».
У 1957 р. закінчила Київську консерваторію (кл. Н Донець-Тессейр). Від 1980 — її педагог. В 1957 р. дебютувала на сцені Київського театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка в парті Віолетти («Травіата» Дж. Верді) й нею завершила майже 40-річний сценічний шлях (1994 р.).
У 1960 р. стажувалася в Італії (Ла Скала, Мілан). Техніка виконання — могутнє форте, прозоре піаніссімо, блискуче філірування звука — була завжди підпорядкована розкриттю вокально-сценічного образу. У камерному репертуарі — старовинні вокальні твори, народні пісні («Стоїть гора високая», «На вулиці скрипка грає», «Чотири воли пасу я» та інші), твори українських композиторів («Соловейко» М. Кротвницького, «Помню, помню, о чем пел соловей» Ю. Мейтуса. «Журавка» О. Білаша, «Ой, піду я межи гори», «Солов'їний романс» А. Кос-Анатольського, «Якби мені черевички» М. Скорик), романси й пісні російських (О. Аляб’єв, М. Римського-Корсакова, П. Чайковського, С. Рахманінова) і західних (К. Сен-Санса, Й. Штрауса) авторів. Є. Мірошниченко була неперевершеною виконавицею романсів «Соловей» О. Аляб'єва та вальсу «Казки Віденського лісу» Й. Штрауса; на київській сцені — партій Віолетти («Травіата» Дж. Верді) та Лючії ді Ламмермур (однойменна опера Г. Доніцетті).
Мала голос самобутнього тембру, унікального діапазону (а—с4). Створила власний виконавський стиль, що поєднав традиції українського і західного виконавства. Мистецтво співачки вирізнялося феноменальною віртуозністю, акторським талантом, блискучою Інтерпретацією найскладніших партій.
Євгенія Мірошниченко створила власну школу виховання молодих співаків, продовжила педагогічні традиції М. Донець-Тессейр і корифеїв національного оперно-вокального виконавства. Поміж учнів — лауреати всеукраїнських і міжнародних конкурсів, солісти Національної опери України та багатьох театрів світу, зокрема — М. Дідик, О. Нагорна, В. Степова, Т. Ганіна, С.Чахоян, К. Стращенко. С. Ковнір, О. Ярова, С. Пащук, О. Терещенко, викладачі НМАУ В. Семенова, Т. Ходакова.
Гастролювала у Канаді, Франції, Чехії, Японії, Румунії, Польщі, Болгарії, Німеччині. Має записи у Фонді НТРКУ, на грамплатівки.
Була ініціаторкою створення в Києві камерного оперного театру «Мала опера», покликаного знайомити з маловідомим класичним репертуаром і сучасними творами, а також дати можливість молодим співакам працювати в Україні.
