Афіша театру
- Диригент-постановник:
- ВЛАСЕНКО Аллін
- Балетмейстер-постановник:
- ВИНОГРАДОВ Олег
- Художники-постановники:
- ОКУНЄВ В’ячеслав
- ПРЕСС Ірина
- Диригенти:
- БАКЛАН Олексій
- МАКАРЕНКО Герман
- Педагоги-репетитори:
- БОНДУР Сергій
- СМОРГАЧОВА Людмила
- Концертмейстери:
- ГОРОБІЄВСЬКА Оксана
- САБІТОВА Дінара
- ТЕРЕНТЬЄВА Світлана
- Режисери, які ведуть виставу:
- ВИСОЦЬКА Алла
- Медж, чаклунка:
- ІВАНЕНКО Ксенія
- ЛИТВИНЕНКО Сергій
- Анна, мати Джеймса:
- ІВАНЕНКО Ксенія
- МЕЛЬНИК Людмила
- Ненсі, подруга Еффі:
- ВОЛОДІНА Ліна
- ДЕГТЯРЬОВА Катерина
- ЛЮБІНЦОВА Юлія
- КІРСАНОВА Марія
- СІРА Оксана
- Два юнаки:
- ДРОБОТ Михайло
- КОНОВАЛОВ Єгор
- СІЛКІН Даніїл
- ШВИДКИЙ Олексій
- Старий:
- МАРКІШЕВ Петро
СТИСЛИЙ ЗМІСТ
Дія перша
Джеймс, наречений юної Еффі, дрімає біля каміна. З'являється Сильфіда, вона легко пурхає біля Джеймса і пробуджує його поцілунком. Джеймс намагається спіймати Сильфіду, але та раптом зникає. Юнака переповнюють думки про фантастичне видіння.
Чаклунка Медж, що прийшла передбачити молодятам їхнє майбутнє, віщує, що Джеймс не одружиться з Еффі. Юнак виганяє чаклунку. Та іде геть, затаївши злобу. Під час весілля знову з'являється Сильфіда, але її бачить тільки Джеймс. Сильфіда викрадає обручку юнака і зникає. Джеймс, покинувши Еффі, біжить за нею.
Дія друга
Зачарований ліс. Чаклунка ворожить, схилившись над киплячим котлом. У неї в руках прозорий шарф. З'являється смертельно стомлений Джеймс, він ніяк не може знайти Сильфіду. І раптом вона знову перед ним. Джеймс намагається спіймати її, але Сильфіда недосяжна. Чаклунка пропонує Джеймсу чарівний шарф, за допомогою якого він зможе заполонити невловиму Сильфіду. Джеймс накидає шарф на плечі Сильфіди, але цей дотик – загибель для неї. Крильця спадають, і разом з ними життя покидає Сильфіду. Подруги уносять тіло померлої. Невтішне горе юнака. Удалині проминула весільна процесія: наречена Джеймса Еффі вийшла заміж за Гюрна...
«Сильфіда» X. Левенсхольда не просто один з кращих романтичних балетів. Йому випало започаткувати той великий перелік творів, які склали цілу епоху в хореографічному мистецтві, і до яких через багато років знову і знову звертаються балетмейстери, черпаючи натхнення і творчу наснагу.
Романтизм у балеті був явищем не випадковим. Хореографічне мистецтво з перших своїх кроків тісно пов'язане з міфологією та фольклором, може, як жоден інший жанр, відповідало своїми виражальними засобами тим завданням у відображенні ірреального загадкового світу, який цікавив багатьох письменників, композиторів, художників першої третини XIX століття. У «Сильфіді» знайшов своє відображення увесь обшир виражальних засобів романтизму: місцем дії стає сувора і дещо загадкова Шотландія, така близька серцю одного з найвидатніших представників західноєвропейської романтичної школи Вальтера Скотта. Цей край, оспіваний у древніх легендах і переказах, людська уява населила ельфами і сильфідами, які наче стали часткою природи. Невелике оповідання Шарля Нодьє «Трільбі», сповнене фантастичності і загадковості, таких невід'ємних атрибутів тогочасної естетики романтизму, зацікавило видатного балетмейстера Філіппо Тальоні, який і звернувся до співака Паризької опери Адольфа Нуррі з проханням написати сценарний план майбутнього балету. Музику створив Жан Мадлен Шнейцгоффер (1785 – 1852), тодішній хормейстер опери, відомий уже як автор балетів «Прозерпіна», «Сільський спокусник», «Земіра і Азор», «Марс і Венера».
«Сильфіда» – його найкращий твір, довголіття якого визначається насамперед добротністю партитури: музика підкоряла мелодійністю, відображала багату палітру внутрішніх переживань героїв.
Але головною «винуватицею» появи балету «Сильфіда» треба, безсумнівно, вважати «божественну і неповторну» Марію Тальоні, яка, задихаючись в лабетах балетних умовностей, прагнула в хореографічних виставах чистоти і світла, ніжності і прозорості. Романтизм становив внутрішній світ самої балерини і вона прагнула до вираження його на сцені. В усій повноті така нагода трапилась їй саме в «Сильфіді», де Марії Тальоні вдалося закріпити одне з найвидатніших технічних досягнень хореографічного мистецтва – поставити балет «на пальці». Вражені глядачі побачили виконавицю, оповиту напівпрозорою тунікою. Балерина, здавалося, не торкалася сцени.
Прем'єра балету відбулася у Королівській академії музики і танцю 12 березня 1832 року. З цієї вистави починається відлік якісно нового періоду балетного мистецтва, яке нарешті вирвалось із досить суворих рамок формальностей і умовностей. Перед виконавцями з'явились ширші можливості для злиття з музикою, імпровізаційності і розкриття внутрішнього світу своїх героїв. А Марія Тальоні, танцюючи партію Сильфіди, подарувала майбутньому свій чарівний «польотний жест», перетворила арабеск із формального технічного засобу у яскраве мистецьке явище.
«Сильфіда», яку ви дивитесь на сцені Національної опери України – версія одного з найвидатніших хореографів світу Августа Бурнонвіля, створена ним на музику відомого датського органіста Хермана Левенсхольда в 1836 році. Зберігши сюжет, хореограф і композитор надали твору ще більшої стрункості, ще яскравішої танцювальності, оздобивши його виразним національним колоритом.
На київську сцену балет переніс видатний балетмейстер, хореограф, педагог, сценарист, сценограф Олег Виноградов.
- ДИРИГЕНТ:
- ГОЛУБНИЧИЙ Сергій