Афіша театру

У квітні 1991 року, посеред роботи, коли я розпочав хореографію «Струнної серенади» Дворжака, мені спали на думку слова «весна та осінь». Могло б це стати назвою? Англійський поет Джерард Менлі Гопкінс так назвав свій вірш. Чеський композитор-романтик Антонін Дворжак створив свою «Серенаду». Ці дві мистецькі події майже збіглися у часі створення.

«Spring and Fall» – неоднозначна назва англійською: найпряміший переклад – «стрибок і падіння», або ще більш динамічно – «стрибай та падай». В принципі, ідеальна назва для сучасного або нового танцювального твору. «Підйом і Падіння» – це два основні принципи руху Доріс Хамфрі, американської танцівниці й хореографа, яка називала це «аркою між двома смертями», смертю нерухомості та смертю повного підкорення гравітації, і на цьому вона будувала свою техніку, яку пізніше продовжив Хосе Лімон.

«Spring and Fall» також означає весну, коли розпускаються бруньки, і осінь, коли опадає зів'яле листя. На відміну від німецької мови, в англійській ці два слова мають цілу низку інших значень, які надають словосполученню метафізичного виміру, і які Гопкінс, безсумнівно, мав на увазі. «Spring» також означає джерело, весняне джерело, головне джерело, походження, а «Fall» можна перекласти як падіння, водоспад, розпад, а також падіння людини. Плин року, плин життя – також «арка між двома смертями», людська історія (після гріховного падіння першої людини), все це Гопкінс, безсумнівно, має на увазі своєю назвою «Spring and Fall».

У сусідній залі, паралельно з нашими, відбувалися репетиції одного з останніх балетів англійського хореографа Ентоні Тюдора. Він поставив його за три роки до смерті для струнних квартетів Дворжака  і назвав «Листя в'яне» – та сама думка! Це через Дворжака і схожий настрій у музиці? З таким же успіхом він міг би назвати свій твір «Spring and Fall». Підсамкінець життя Тюдор створив балет про кохання, дружбу, весняні почуття, про молодість. Всупереч тужливій назві, він сповнений свіжості та життєрадісності, це атмосферний і трохи іронічний балет. Сценічна декорація – абстрактний пейзаж: дерева, квіти, листя, природа…

Дворжак любив природу, для Гопкінса вона була настільки важливою, що він заповнював свій щоденник детальними, щохвилинними спостереженнями за природою, описами хмарних утворень. Дерева, рослини, зливи… «Spring and Fall».

Природа… природа як дзеркало людського життя – ні, це не моя тема, принаймні не в цьому балеті. Мій балет – про танцівника і танець. Вірш Гопкінса, присвячений маленькій дівчинці, яка оплакує швидкоплинність довколишнього і власного життя, не усвідомлюючи цього, чисто інстинктивно – це не моя програма. Мене зворушує багатозначність майже абстрактного зіставлення слів. Саме ця лаконічна, асоціативна, схожа на танець назва завжди спадає на думку. Мені подобаються незвичні конструкції речень і слів Гопкінса, його сила мови, його ритм – вірш у «стрибкоподібному ритмі», яка мовна динаміка! Його поезія залишилася чужою для сучасників, вона була надто експериментальною та своєрідною. Форма вірша зачаровує, вільне поводження з мовою і синтаксисом, експерименти зі словом, віртуозна гра зі звуком і ритмом, щільна фактура і музична структура. Гопкінс багато працював над музикою та природою музичної композиції. Він написав дві книги про гармонію та контрапункт, винайшов власні пісенні мелодії. Його справжня музика – це вірші.

Музика мови, мова руху, рух музики, рух музики-танцю! Це і є тема. Я назву балет «Spring and Fall».

Джон Ноймаєр

Автор понад двохсот хореографічних творів. Основним напрямом його творчості є повнометражні сюжетні драматичні балети, що виявляють тісний зв'язок хореографії зі світовою літературною традицією. Новаторським напрямом стали його симфонічні балети на музику Г. Малера та танцювальні меси та ораторії на музику Й. С. Баха, В. А. Моцарта, Г. Ф. Генделя.

Народився в Мілуокі (штат Вісконсин, США), де почав навчатися класичного танцю в коледжі університету Маркетта під керівництвом Шейли Рейлі. У 1961 закінчив університет зі ступенем бакалавра з англійської літератури та театрознавства. Ще студентом ставив перші хореографічні роботи на сцені університетського театру, паралельно навчався у балетній школі Бентлі Стоуна та Уолтера Камріна у Чикаго та засвоював техніку танцю модерн, виступаючи у складі трупи Сібіл Ширер.

Після закінчення університету продовжив свою хореографічну освіту у Королівському балеті Данії в Копенгагені, де займався під керівництвом Віри Волкової. 1962-1963 – працював у школі Королівського балету в Лондоні, де на нього звернули увагу прима-балерина Штутгартського балету Марсія Хайде та колишній прем'єр цієї трупи Рей Барра. У 1963 Джон Ноймаєр, за рекомендацією Хайде, був запрошений до балетної трупи Штутгарта її арт-директором Джоном Кранко, де танцював сольні партії у балетах Кранко та продовжував свої хореографічні спроби.

У 1969–1973  очолював Франкфуртський балет. 1973 запрошений на посаду директора та головного балетмейстера Гамбурзького балету. Під керівництвом Ноймаєра гамбурзька трупа стає однією з провідних балетних компаній Німеччини, а незабаром отримує міжнародне визнання. 1975 року заснував Фестиваль Гамбурзького балету, в якому вже традиційно беруть участь зірки світового балету.

Приділяє багато уваги підготовці зміни молодих хореографів. Ще 1978 відкрив хореографічну школу при Гамбурзькому балеті. Нині переважна більшість танцівників Гамбурзького балету є випускниками цієї школи. 2011 Джон Ноймаєр стає засновником Національного молодіжного балету Німеччини на базі Гамбурзької балетної школи. Вісім артистів цієї молодіжної трупи виступають поза основним майданчиком Гамбурзького балету – на сцені Державної опери Гамбурга.

Як запрошений хореограф працював з трупами Лондонського Королівського балету, Віденської, Баварської та Дрезденської державних опер, Штутгартcкого балету, Данського королівського балету, Паризької опери, Балету Токіо, Американського театру балету, Балету Сан-Франциско, Балету Роберта Джоффрі, Балету Канади, Китайського національного балету в Пекіні та інших.

Dжон Hоймаєр: Щасливий, що можу підтримати український балет

***