Репертуар

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Пролог

Дон Кіхот, начитавшись лицарських романів, відправляється в подорож, щоб прославити своє ім'я. Зброєносцем він назначає відданого йому Санчо Панса, людину розважливу і до мрій не схильну.

Дія перша

У Барселоні святкове пожвавлення. Серед юрби – дочка трактирника Кітрі, яка приязно розмовляє з закоханим у неї цирульником Базілем. Батько Кітрі, Лоренцо, побачивши їх разом, лютує і проганяє Базіля. Він хоче видати дочку за багатого дворянина Гамаша, а цирульник їй не до пари. Кітрі відмовляється підкоритися волі батька.

У розпалі веселощів на площі з'являється Дон Кіхот зі своїм зброєносцем Санчо Пансою. Побачивши трактирника, Дон Кіхот вирішує, що це володар лицарського замку, і шанобливо вітає його. Трактирник відповідає тим же та запрошує його до себе. Санчо Панса залишається на площі. Молодь оточує його і запрошує на танець. Вибившись із сил, зброєносець просить зжалитися над ним, але його кладуть на велике полотнище і високо підкидають догори. Дон Кіхот поспішає на допомогу своєму зброєносцю.

Побачивши Кітрі, він думає, що це – прекрасна Дульцінея, яку подумки він обрав "дамою серця".

Але Кітрі вже зникла. Вона втекла з Базілем. Лоренцо, Гамаш і Дон Кіхот вирушають на пошуки закоханих.

Дія друга

Картина перша

На галявині, поруч з вітряком, зупинився циганський табір.

Тут же театр маріонеток. З'являються Дон Кіхот і Санчо Панса, яких запрошують подивитися виставу. Дон Кіхот схвильовано стежить за дією п'єси, і забувши, що це театр, кидається на сцену, щоб зі зброєю в руках захищати скривджених і пригнічених. Він руйнує підмостки, розкидає ляльки і, побачивши вітряк, приймає його за лихого чаклуна, якого треба здолати. Крило вітряка піднімає у повітря Дон Кіхота.

Картина друга

Дон Кіхот і Санчо Панса опиняються серед лісу. Дон Кіхоту ввижається Дульцінея, оточена дріадами і амурами.

Картина третя

Кітрі й Базіль у таверні. З'являються Лоренцо, Гамаш і Дон Кіхот. Трактирник хоче одразу ж оголосити про заручини Кітрі з Гамашем. Але Базіль, за домовленістю з Кітрі, розігрує сцену самогубства. Кітрі удавано плаче над тілом коханого. Дон Кіхот у благородному гніві докоряє безсердечному трактирнику і, погрожуючи зброєю, змушує згодитися на шлюб дочки з цирульником.

Дія третя

Весілля.

ПРО БАЛЕТ Л. МІНКУСА «ДОН КІХОТ»

"Дон Кіхот" – балет, який називають святом танцю. Друге століття живе на сцені ця весела, яскрава вистава. Незважаючи на простий сюжет, що не в усьому точно і досить поверхово передає колізії і думки геніального твору Мігеля Сервантеса, балет користується незмінним успіхом у публіки, здобуваючи все нових шанувальників. Секрет цього успіху – у мелодичній темпераментній музиці Людвіга Мінкуса, передусім, у надзвичайно красивих танцях, блискуче розмаїття яких викликає незмінний захват глядача.

Сюжет знаменитого роману приваблював хореографів здавна. Його втілювали на балетній сцені багато європейських майстрів, зокрема, Новер, Бурнонвіль, Дідло, Тальоні, Мілон. Кожна з постановок "Дон Кіхота" була недовговічною і рано чи пізно сходила зі сцени. Найбільш щасливою виявилася доля балету, створеного видатним хореографом XIX століття Маріусом Петіпа на музику Людвіга Мінкуса... Творча співдружність Петіпа і Мінкуса, яка розпочалася з роботи над "Дон Кіхотом", успішно продовжувалася в наступні роки. Зрештою, композитор створив музику до шістнадцяти балетів Петіпа, зокрема до "Баядерки", яка з часом здобула всесвітнє визнання.

Людвіг Мінкус добре знав закони балетного театру і був у своїй справі професіоналом високого класу. Петіпа зрозумів це вже з перших зустрічей і, як згадував хореограф пізніше, зробив усе, щоб музику до його "Дон Кіхота" писав саме він. І не помилився у своєму виборі. Мінкус створив партитуру, що відзначалася яскравою танцювальністю, мелодійністю і ритмічним багатством. У балеті було передбачено все: співвідношення цілого і окремих частин, емоційні наростання і спади, закономірність слухового сприйняття. Мінкус, за словами одного з критиків, врахував навіть особливість дихання танцівників.

14 грудня 1869 року у Великому театрі відбулася прем'єра "Дон Кіхота". Вистава мала великий успіх. З плином часу історія "Дон Кіхота" поповнювалася новими сторінками, новими редакціями. У двадцятому столітті "Дон Кіхот" стає однією з найбільш улюблених у глядачів класичних балетних вистав. До балету кілька разів зверталися зарубіжні хореографи, здійснивши постановки у Гельсинкі і Ліверпулі, Цюриху і Відні. Тридцять років тому "Дон Кіхот" був поставлений у США трупою American Ballet Theatre.

У Києві "Дон Кіхот" вперше був поставлений 1927 року балетмейстером В. Рябцевим. Відтоді змінилося п'ять його редакцій: балет йшов у постановках М. Дисковського, Л. Жукова, С. Сергєєва, Р. Клявіна. В "Дон Кіхоті" виступали кілька поколінь київських артистів – справжніх зірок українського балету. Яскраві образи Кітрі створили А. Васильєва, І. Лукашова, О. Потапова, В. Калиновська, Т. Таякіна, Л. Сморгачова, Г. Кушнерева, Т. Белецька, О. Філіп'єва, Г. Дорош, Т. Голякова, Н. Лазебникова, Н. Мацак, К. Алаєва, К. Ханюкова, Я. Саленко, О. Шайтанова, Т. Льозова; Базіля – В. Бєлов, М. Апухтін, Ф. Баклан,  В. Парсєгов, В. Круглов, В. Некрасов, В. Ковтун, М. Прядченко, Є. Косменко, В. Лебідь,  В. Яременко, С. Лукін, В. Волошин. К. Костюков,  Є. Кайгородов, І. Мамонов, М. Мотков, В. Буртан, А. Гура, В. Іщук, Я. Саленко, С. Сидорський, Д. Недак, Я. Ваня, М. Сухоруков…

Вже більше трьох десятиліть надзвичайною популярністю в української й зарубіжної публіки користується постановка, здійснена 1988 року балетмейстером Національної опери України Віктором Литвиновим, який ретельно зберіг і відновив хореографічні перлини М. Петіпа. Цілком класична за стилістикою, за настроєм вистава надзвичайно жива, динамічна, наповнена сценами, поставленими з притаманним балетмейстеру гумором.

Марина Варзацька