Репертуар

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Це історія про великого Маестро, який прийшов у світ як уособлення таємничої незбагненності таланту Божественого дару, котрий час від часу випадає на долю окремої особистості, вирваної із натовпу. І байдуже з якого соціального прошарку аристократів чи простолюду. Проте, яким би великим не було бажання обраного Богом знайти собі місце серед людей, відгук у чиємусь серці, застосування таланту, задоволення земних пристрастей, він залишатиметься самотнім вигнанцем.

Обраність – це для історії, а не для життя. На віки, а не з митті свого визнання і до смерті.

Архангел, посланець Божий, спускається на землю і обирає того, кому випаде невимовно тернистий шлях до нових, ніким не відкритих і не досягнутих вершин прекрасного.

Юний обранець ще не усвідомлює свою місію. Він перебуває у звичайному вирі життя – серед натовпу, де змішалися простолюдини і аристократи, продажні жінки і велеречиві прелати церкви. І серед тієї гріховної веремії – зустріч з Учителем, який дарує йому смичок. Йому випаде стати найвидатнішим скрипалем світу. Скрипка стане для Маестро і звичайним музичним інструментом і магічним символом долі і влади його і над ним, і Голгофою долі, і, врешті-решт, її уламками.

Але шлях-доля тільки починається. Музика супроводжує Маестро завжди і повсюди. Музика панує над ним. Музика – його сутність. Вона веде його до людей і, водночас, роз'єднує з ними, робить його знаменитим і, водночас, упослідженим перед безмежністю Всесвіту, який хоче охопити душею і серцем.

Натхненний Маестро зустрічає своє перше кохання, жінку-Мрію, яка так і залишиться фантомом, маревом дивовижного і прекрасного весілля, яке лише постало в уяві Маестро.

На якусь миттєвість його знову захопить життя юрби, її доброзичлива круговерть і веселість. Маестро пропонує людям свою музику. Та хіба їм дано почути прекрасне і божественне у безконечному звучанні тарантели.

Між простих людей, мов ті привиди чатують охоронці у церковних рясах, застерігаючи від надто сильних поривань до ідеалів.

І знову у велелюдній веремії карнавалу життя Маестро зустрічає своє друге, таке чарівне і неповторне кохання – жінку, якою захоплюються всі, повз якої неможливо пройти, щоб не застукотіло почуття в серці. Це жінка-Пристрасть, яка дарує Маестро відчуття повного катарсису з вищим, божественим. Обдарований коханням і щасливий у ньому.

Але то також марево і видіння. З’являються гондольєри, забирають свою прекрасну пані, яка кожному з них з легкістю дарує те саме кохання, яке, здавалося, належало лише одному Маестро.

Розчарований Маестро волає до небес і Бога. Шукає розради своїм почуттям у вірі. Церква дарує надію на те, що тут можна знайти щось справжнє, стале, близьке душі. Але серед вітражів бачить прелатів. Замість молитов, вони творять земні мерзоти. У відчаї Маестро втрачає своє натхнення, а разом з ним – і надію. Він проклинає церкву, але не Бога, до якого продовжує линути його стривожена душа, серце і талант.

Пошук гармонії і вишуканості приводить Маестро до вищого світу – аристократії. Зовнішня привабливість, манери і шляхетність дають йому надію, що серед них є ті, хто зрозуміють його творче сум’яття і пошуки ідеалу. Але і тут наштовхується на розпусту, марнослав’я і порожнечу почуттів. Вищий світ ніби прихильний до Маестро, але їм ніколи не перебороти своєї зверхності. Вони не приховують, що Маестро для них – тільки артист, слуга, яких у кожного з них безліч. Слухати Маестро і заганяти звірів під час великосвітського полювання – їхня розвага!

Та життєвий шлях митця продовжується. Маестро майже вичерпав свої душевні сили. Поволі починає згасати надія відчути себе потрібним людям. Він знову почуває себе блазнем на карнавалі життя…

На мить натовп захоплюється грою Маестро, юрба підносить його до небес. Але з тих висот так страшно і боляче падати!..

Карнавал продовжується. Ніхто не помічає під ногами тіло великого Маестро. Його смичок зламаний, тіло розбите, душа відлітає…

Але музика, яка була життям Маестро, залишиться навік...