Репертуар
- Режисер-постановник:
- СОЛОВ’ЯНЕНКО Анатолій
- Диригент-постановник:
- ДЯДЮРА Микола
- Художник-постановник:
- ЗЛОБІН Андрій
- Концертмейстери:
- РОМЕНСЬКА Наталія
- ШЛЯПОЧНИК Майя
- ФЕСЕНКО Костянтин
- КОСОВИЧ Ліана
- Режисери, які ведуть виставу:
- ЯРОВА Дар’я
- МОНЄТОВА-ФЕДОРОВА Ольга
- Суфлери:
- ГОНЦОВСЬКА Наталія
- БУДЗЯК Роман
- Фігаро, цирульник:
- КИРЕЄВ Олександр
- Граф Альмавіва:
- ІВАНЧЕНКО Дмитро
- Розіна, вихованка лікаря Бартоло:
- ГРЕВЦОВА Лілія
- ФОМІЧОВА Ольга
- Дон Базіліо, вчитель музики:
- МАГЕРА Сергій
- КОВНІР Сергій
- ТИШКОВ Володимир
- Лікар Бартоло:
- АГЕЄВ Дмитро
- Фіорелло:
- КІРІШЕВ Михайло
- БОЙКО Олександр
- Офіцер:
- БАЗИР В’ячеслав
- ГОРИНЬ Юрій
Про оперу «Севільський цирульник» Дж. Россіні
Комічна опера «Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні (1792-1868) належить до найвідоміших в своєму жанрі і ось уже понад двісті років залишається не тільки в діючому репертуарі світового оперного мистецтва, а й користується незмінною прихильністю слухачів, які отримують справжню естетичну насолоду, купаючись у віртуозній, сповненої краси італійської мелодики музиці, емоційно співпереживаючи з героями опери, які раз-по-раз потрапляють у досить химерні ситуації, окреслені дотепним сюжетом лібрето, створеного за мотивами безсмертної комедії французького драматурга П’єра Бомарше.
Імпульсом до появи цього твору стала досить таки звична ситуація в тогочасному італійському мистецтві: Дж. Россіні, ще досить молодий і можна сказати знаний хіба що тільки в Римі, отримав замовлення написати оперу для традиційного Римського карнавалу. Композитор прагнув знайти якесь особливе лібрето для нового твору. І не знайшов, але згаяв досить багато часу. Все те, що він пропонував, відхилила австрійська цензура, а міфічно-героїчні сюжети не знаходили підтримки імпресаріо. І тоді Дж. Россіні вирішує звернутися до творчості П. Бомарше, попри те, що на знаний сюжет про спритного Фігаро було написано вже чимало опер, зокрема Дж. Паїзієлло (1782). Молодий композитор скористався люб’язністю одного з найпопулярнішого на той час італійського композитора, автора більше як ста опер Дж. Паїзієлло, який дозволив взяти лібрето Чезара Стербіні з його опери, яка з досить помітним успіхом йшла на сцені уже кілька десятиліть. Намагаючись встигнути до обумовленого контрактом часу прем’єри Дж. Россіні почав поспішно писати свою нову оперу «Альмавіва, або Марна обачність». Робота тривала трохи більше двох тижнів. Щоб встигнути вчасно подати твір, автор використовує фрагменти зі своїх ранніх творів, зокрема увертюру, яку він написав для опери «Авреліан в Пальмірі», згодом використав в опері «Єлизавета, королева англійська». Прем’єра опери під назвою «Альмавіва, або Марна обачність» відбулася під керуванням самого автора 20 лютого 1816 року в римському театрі Арджентіно. І стала повним провалом. Цьому сприяли ряд неприємних випадковостей під час вистави: так дон Базіліо поранився на сцені під час падіння, Альмавіва порвав струну, виконуючи серенаду, і в якийсь момент на сцену вийшла кішка… Та вже друга вистава пройшла в переповненому залі, і окремі арії з опери зазвучали на вулицях Риму, що відразу підняло статус вистави до помітної мистецької події. Дж. Паїзієлло помер через три місяці після россінівської прем’єри так і не усвідомивши, що опера його протеже і творчого спадкоємця затьмарить всі інші, створені за мотивами творів П. Бомарше, за винятком хіба що опери «Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта. Часто ці опери одночасно прикрашають репертуар театру, чергуються своїм показом.
Творча біографія Дж. Россіні захоплює своєю неординарністю і наповненістю. Народжений в артистичній сім’ї музиканта і актриси, він з дитинства перебував у кипучій круговерті італійського музичного життя; співав у церковних хорах, вивчав вокал і гру на різних інструментах; скрипці, альті, чембало, віолончелі, виступав як диригент і регент хорів. І все це відбувалося ще до чотирнадцятирічного віку, коли юний маестро був обраний членом Болонської музичної академії. На цей час він написав дві симфонії, п’ять струнних квартетів, кантату. І свою першу оперу «Деметріо і Полібно» (постановка 1812 року в Римі). На час створення «Севільського цирульника» Дж. Россіні вже був автором п’яти опер! Всі вони дійшли до нашого часу, але як факт його особистої біографії. Справжній музичний успіх і світова слава чекала на композитора саме після прем’єри «Севільського цирульника». Вважається, що саме цим твором завершено формування італійської опери-буф як окремішнього музично-сценічного жанру в усіх формальних технічних вимогах: співмірності поетичних арій і текстових діалогів, хорових речитативів і виразних комічних мізансцен. Опера Дж. Россіні, сповнена природної жвавості і динамічного розвитку подій, тонким сарказмом і бурхливим музичним гумором, досить швидко набула популярності. І не тільки в спраглій до хорошої оперної музики Італії, а й сягнула за межі своєї батьківщини. У 1821 році твір Россіні прозвучав у виконанні Італійської оперної трупи в Одесі, у 1825 році в Нью-Йорку. З середини ХІХ ст.. «Севільський цирульник» стає однією з найбільш виконуваних творів італійського репертуару. Оперу ставлять найвідоміші диригенти, партії з «Севільського цирульника» прикрашали репертуар Поліни Віардо, Марії Каллас, Тіто Гоббі, Луїджі Альва, Федора Шаляпіна, Івана Козловського, Марка Рейзега, Оскара Каміонського, Юрія Мазурка, Сергія Лемешева та ін.
Джоаккино Россіні ще за життя став одним із найзначніших композиторів Європи. Практично всі опери, написані вслід за «Севільським цирульником». мали досить помітний успіх, хоч деякі з часом зникли з активної репертуарної палітри з огляду на новітні естетичні контексти в європейському музичному просторі. Однак час від часу театри звертаються до творчості видатного італійського композитора, здійснюючи нові прочитання його трохи призабутих, але дуже цікавих і талановитих за багатством музичної мелодики опер, які свого часу панували в кращих театрах Європи і вважалися вершинними в тогочасному оперному мистецтві: «Сорока-злодійка», «Італійка в Алжирі», «Семіраміда», «Подорож до Реймсу», «Вільгельм Тель».
В останні життя, тяжко перехворівши, Дж. Россіні відходить від великих музичних форм і зосереджується здебільшого на інструментальній та релігійні музиці. Пише хори, меси, романси, камерні твори.
Василь Туркевич, заслужений діяч мистецтв України
Видання WEEKEND
Анонс від "Пізній ранок шоу" на каналі "Культура"
Газета "День"
Интернет-видання "Полические ИЗВЕСТИЯ в Украине"
Интернет-видання INK
"Факти" ICTV
Газета "Факти"
Інтернет-журнал "Публичные люди"
Интернет-видання "КиевВласть"