Репертуар

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

 

Дія перша

 

Картина перша

 

З далеких і оповитих таємничістю віків приходить до нас гусляр, щоб оповісти про давні події нашої історії – звідки пішла Русь і народ її, і неначе відкриває перед нами завісу часу...

На головному капищі дівчата прикрашають квітами і вінками грізну поставу бога Перуна, перед яким має відбутися посвячення юнаків у воїни. Мов блискавка влітають на капище хлопці, щоб зустрітися тут з дівчатами і відсвяткувати такий важливий у їхній долі день. Серед юнаків – юний княжич Кий.

Щастя і радість переповнюють душі молодих слов’ян. Кий вражений красою юної Зореслави. Мов заворожені йдуть вони назустріч один одному, щоб з’єднатися серцями. Юнаки і дівчата зникають, і перед очима грізного Перуна вони залишаються вдвох, щоб розкрити один перед одним наповнені коханням серця. І присягнути перед зором Перуна у непереборності своїх почуттів.

Звідусіль поспішають на капище люди. Для них посвячення у воїни – велике свято. Усі чекають знаку великого Перуна, за яким житиме далі народ.

Жерці розпочинають посвячення у воїни княжого сина Кия та його друзів. Старший волхв виконує прадавній ритуал піднесення чаші із напоєм мужності, спивши з якої юні слов’яни мають продемонструвати своє бойове вміння.

У ту мить, коли Верховний жрець вручає юному Кию меч, враз усе покриває темінь. Блискавки пронизують небо. То сам Перун благословляє юнака на великі діяння. Усі падають ниці. Потужний вітер розвіває одежі Великого волхва і юного Кия. Перед ними виникає видіння майбутнього: прекрасне місто - столиця великої держави. І це пророцтво немов закарбовується у душі юного Кия, він відчуває, що має здійснити великі діяння для свого народу.

 

Картина друга

 

На фоні тогочасної карти світу з’являються чужинські воїни на чолі з молодим і запальним Ірнеком – сином Аттіли. Гуни досягли берегів Дніпра-Борисфену не для війни, а щоб запропонувати мужнім слов’янським воїнам виступити разом проти Візантії. Посли гунів пропонують укласти угоду і присягнути іменами своїх богів бути вірними один одному у війні, яка має вирішити долю тогочасної Європи.

В розпалі банкету виникає бійка між посвяченими у воїни юнаками і прийшлими гунами, які недостатньо поштиво поставилися до старійшин і молодих жінок. І кинулися побратими Кия на гунів, а воїни гунів на своїх майбутніх соратників у війні з Візантією. Здається ще мить і війна буде тут, а не на далеких землях...

Із трудом Кию й Ірнеку вдається вгамувати розбурхану юрбу...

Зореславу лякає, що Кий вирушить у військовий похід з такими страшними людьми.

Верховний жрець і старійшини благословляють Кия в похід.

 

Дія друга

 

Картина третя

 

Карта світу V століття. Проносяться перед нею воїни різних народів, серед яких і юний Кий із своїми воїнами-слов’янами. І чим ближче вони до кордонів могутньої імперії тим червонішою стає карта, яку неначе заливає кров.

Десь палахкотять смертельні битви, йде народ на народ, плем’я на плем’я, гинуть війська і перетворюються в руїни цілі держави.

Та в світлому і чарівному місті на Дунаї ніхто не передчуває страшної загрози, яка насувається на мирне і розмірене життя, окрасою якого стане традиційний карнавал на честь богині кохання Венери. Юна Октавія, яка вперше отримала право взяти участь у святкуванні, разом із коханим Феліціо, радіють життю і своєму майбутньому. Так само радісно сприймають життя і їхні друзі.

Та враз на майдан, у юрбу радісних міських жителів вриваються чужинські воїни. Вони не мають жалю до мирних людей. Феліціо кидається на захист Октаві і падає мертвим від меча гуна.

Засліплена горем і страхом Октавія ховається, але до неї кидається Ірнек. Він хоче захопити живою чарівну дівчину, яка спритно вислизає з рук гуна. Розлючений син Аттіли, який не звик щось втрачати, знущається над незахищеною дівчиною. Та в цю мить на майдан вривається Кий і стає між Октавією і Ірнеком.

У закам’янілому в боях серці юного слов’янина спалахує вогонь любові. Немов з далекого марева уяви прилинула до нього Зореслава. І немов у мареві бачить Октавія свого коханого Феліціо. На мить вони забувають про війну і горе, повертаючись у найщасливіші хвилини свого життя.

Ірнек вважає Октавію своєю здобиччю і хто може наважитися перешкодити гуну взяти свою здобич?! Якийсь слов’янин, народ якого має тремтіти перед тінню гуна.

Кий пропонує вирішити суперечку у лицарському двобої. Опромінений силою кохання, Кий здобуває перемогу у цьому поєдинку і як сильніший дає Октавії волю.

Ірнек вражений силою і лицарством слов’янина. В цьому поєдинку Кий зрозумів, що гуни й далі сіятимуть смерть і руїни, вони не знають почуття жалю і милосердя. Лицарська честь не дозволяє йому брати у цьому участь. Молодий княжич вирішує повертатися до берегів Дніпра-Борисфену. Ірнек змушений рахуватися із силою і мужністю слов’янських воїнів.

 

Картина четверта

 

Військо на чолі з Києм повертається на спустошену рідну землю. Серце княжича розривається від болю і гніву. Він має помститися чужинцям, які плюндрували його рідний край, вбивали жінок і дітей.

Вмираюча жінка благає свого хлопчика принести води. Але він не встигає донести джбанок. У сльозах він дивиться на Кия, немов запитуючи, хто порятує матерів і дітей від ворога?! Впавши на коліна, Кий випиває воду, немов даючи клятву рідній землі і рідному народу, що служитиме їм, поверне рідному краю спокій і мир. Вода з Борисфену наповнила його силою і незборимим духом. Він готовий змести ворогів і відплатити їм за розорену землю.

Народ радісно зустрічає Кия, який розбив чужинське військо і звільнив рідну землю. Безмежне щастя юного князя-воїна, Зореслави і народу.

І знову перед очима Кия постає видіння. Немов наяву бачить він як серед безкраїх полів і лісів на високих придніпровських горах постає величне місто-слов’янська столиця, яку вдячні нащадки на честь легендарного князя-воїна назвуть Київ.

І знову маленький хлопчик-гусляр починає оповідь про велике місто, яка стане столицею великої держави і великого народу.

ПРО БАЛЕТ «ВОЛОДАР БОРИСФЕНУ»

Балет-легенда Євгена Станковича «Володар Борисфену» переносить нашу уяву у буремні десятиліття другої половини V століття, коли панування гунів у Європі добігало кінця. На Каталаунських полях Аттіла вперше не здобув перемоги і відступив. Невдовзі він раптово помер. Між його численними синами спалахнула суперечка за владу, а вожді підкорених народів не схотіли визнавати нових правителів. У 454 році коаліція раніше підвладних Аттілі племен завдала гунам нищівної поразки. У битві загинув старший син і спадкоємець Аттіли. Проте впродовж наступних десятиліть вцілілі гуни час від часу нападали на придунайські землі Візантії, аж поки не були остаточно розбиті. Для цих військових походів гуни шукали союзників серед різних народів Європи.

Автори балету прагнуть донести нашим сучасникам візію схованих у віках подій, про які так мало знаємо, але які збуджують нашу уяву, особливо коли робимо спробу розглядати власну історію у контексті найважливіших світових зрушень. Це балет про людину з легенди, молодого княжича Кия, сповненого високого лицарства і духовних поривань, який заклав підвалини майбутньої державності і заснував місто на берегах Дніпра-Борисфену, саме там, де у своїх пророчих видіннях побачив його апостол Андрій Первозваний. Понад півтори тисячі років місто носить прекрасне ім`я Київ.

«Володар Борисфену» поповнив оперно-балетний доробок про історію золотоверхого Києва, до яких входять опери «Руслан і Людмила» М. Глинки, «Аскольдова могила» О. Верстовського, «Рогнєда» О. Сєрова, «Анна Ярославна-королева Франції» А. Рудницького, «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди, балети» Княгиня Ольга», «Вікінги» Є Станюковича, Володимир Хреститель» та «Фрески Софії Київської» В. Кікти...

 

 

Балет створено в рамках проекту «Україна: історія великого народу»

Інституту стратегічної політики та Фонду «Схід і Захід разом»