Афіша театру
Аранжування фортепіанних творів Л. В. Бетховена Мирослава Скорика.
- Диригент-постановник:
- БАКЛАН Олексій
- Хореографія та постановка:
- РЕХВІАШВІЛІ Аніко
- Художник-постановник:
- КУЧЕРЯ Наталія
- Ідея сценічного оформлення:
- РЕХВІАШВІЛІ Аніко
- Художнє втілення:
- Компанія Лайт Конверс ЛТД
- Диригент:
- МАКАРЕНКО Герман
- Асистент балетмейстера:
- КУШНЕРЕВА Ганна
- Асистент художника:
- СКОРИК Мілана
- Педагоги-репетитори:
- БЕЛЕЦЬКА Тетяна
- ЧЕПИК Максим
- Художник по світлу:
- САМАРЕЦЬ Ігор
- Режисери, які ведуть виставу:
- ВИСОЦЬКА Алла
- ТОКАР Олег
- Хормейстер хору хлопчиків:
- ЗАЙЦЕВА Аїда
- Марі Дюплессі, паризька куртизанка:
- ЛЬОЗОВА Тетяна
- ШЕВЧЕНКО Анастасія
- Александр, молодий письменник:
- ВАНЯ Ян
- СУХОРУКОВ Микита
- Герцог де Гіз:
- ВАНЯ Ян
- КРИВОКОНЬ Сергій
- Кларисс, юна дівчина:
- КУЛИК Юлія
- БОРИСОВА Ірина
- ДІДЕНКО Катерина
- Александр, батько молодого письменника:
- ЗАГРЕБА Михайло
- ЛИТВИНЕНКО Сергій
- Нінон, мати Кларисс:
- ІВАНЕНКО Ксенія
- МЕЛЬНИК Людмила
- Соло на фортепіано:
- ГОРОБІЄВСЬКА Оксана
- ШАПЧУК Олена
СТИСЛИЙ ЗМІСТ
ПРОЛОГ
У квартирі паризької куртизанки Марі Дюплессі, яка нещодавно померла, відбувається аукціон, де розпродаються її особисті речі. Серед тих, хто прийшов на торги, молодий письменник Александр, його батько, герцог де Гіз, доля яких була пов’язана з молодою жінкою. Вбитий горем Александр згадує свою кохану.
Дія перша
Музичний салон паризького театру «Жімназ», де збираються молоді талановиті музиканти, літератори, артисти. Серед гостей салону і оточена увагою чоловіків Марі Дюплессі.
Сьогодні тут дає концерт композитор і піаніст Ференц Ліст, закоханий у Марі. До салону завітала разом з матір'ю молода дівчина Кларисс, доля якої хвилює Марі, адже вона так схожа на неї, невідомо, що чекає на дівчину далі.
Молодий письменник Александр, щойно побачивши Марі, відразу закохується, але жінка його не помічає. Шанувальники Марі обдаровують свою улюбленицю квітами, від аромату яких у неї розпочинається напад кашлю. Александр пропонує Марі допомогу. Красуня вражена щирістю та палкістю юнака. Між ними зароджуються почуття.
Згодом Александр та Марі починають з’являтися у світському товаристві разом, викликаючи небажані розмови, особливо серед чоловіків, які свого часу були коханцями Дюплессі або тільки мріють про це. Батько Александра, до якого дійшли чутки про зв’язок сина з куртизанкою, обурений, адже це шкодить репутації їхньої родини. Він хвилюється за сина, побоюючись, що Марі тільки потрібно скористатися спадком Александра, який залишила йому мати.
Потай від Александра батько приходить до Марі з вимогою написати листа, де вона відмовиться від зустрічей з його сином. Глибоко та щиро кохаючи Александра, Марі погоджується на це.
Дія друга
Після розриву відносин з Александром Марі спустошена та самотня.
Александр, вражений листом Марі, збожеволівши від горя, у хворобливих мареннях бачить Марі з іншим чоловіком.
У багатому світському салоні збирається паризька знать. Після важких переживань сюди завітав Александр, де зустрічається з герцогом де Гізом, який був першим коханцем Марі та яких зв’язували довгі стосунки. Під час гри в карти між чоловіками виникає сварка через Марі Дюплессі, яка, пам’ятаючи обіцянку дану батькові Александра, віддає перевагу герцогу де Гізу. Розлючений Александр кидає гроші в обличчя Марі, вважаючи її продажною, не здатною на справжні почуття.
Принижена Марі залишається наодинці з герцогом де Гізом, який брутально вимагає поновити їхні стосунки. Розлючений відмовою, він силою домагається свого. Збезчещена Марі у відчаї.
Батько Александра, зрозумівши чисті почуття Марі до свого сина, розповідає йому правду про листа, який вона написала.
Карнавал у місті. Смертельно хвора Марі у гарячковому маренні бачить батька Александра, герцога де Гіза, Кларисс. Як надія на краще, в останні хвилини її життя з'являється Александр. Відчувши щастя бути з коханим, Марі вмирає.
Наважившись на справжні почуття, віддавшись коханню, Марі загинула, але її чиста та світла душа потрапила до саду камелій, де витають душі загублених жінок, таких як вона…
СПОКУТА КОХАННЯМ
Роман Александра Дюма-сина «Дама з камеліями» написаний у 1848 році за мотивами особистих переживань автора. Головні персонажі твору мають реальні прототипи. Прообразом Маргарити Готьє стала знаменита паризька куртизанка Марі Дюплессі, яка була не тільки дуже красивою, але й досить розумною жінкою. Серед шанувальників Дюплессі був і Александр Дюма-син. Вважається, що в розриві з Дюплессі та від'їзді сина винен Дюма-батько. Повернувшись у Париж, Дюма-син не застав свою кохану – вона померла від сухот у 1847 році. Роман «Дама з камеліями» відразу став дуже популярним. Драматург П. Сіроден порадив Дюма-сину переробити його на п'єсу. Закінчивши твір, письменник показав його батькові, той був у захопленні та навіть збирався поставити п’єсу у своєму Історичному театрі, але цьому зашкодили події революції 1848 року. Дозвіл на постановку було дано лише через чотири роки, оскільки раніше п’єса вважалася аморальною.
На прем'єрі в Парижі був присутній Джузеппе Верді. Вражений трагічною історією кохання, композитор береться за створення опери «Травіата». Показавши шляхетність і душевну красу Віолети, Дж. Верді віддає їй перевагу не тільки перед легковажним середовищем, яке її оточує, але й перед доброчинним представником світського суспільства – батьком Альфреда. Осуд лицемірної буржуазної моралі, показ на оперній сцені сучасного життя – все це порушувало звичні традиції та стало головною причиною провалу прем’єри у 1853 році. Але вже через рік опера, яку знову було поставлено у Венеції, мала величезний успіх.
Сюжетні лінії роману Дюма-сина приваблювали й кінематографістів. За романом знято майже 20 художніх та телевізійних фільмів. Пережити велике кохання попри всі заборони та правила, встановлені суспільством, та втілити їх на екрані випало великій акторській плеяді кінозірок, починаючи від німого кіно та до популярних серіалів. Це Сара Бернар, Рудольф Валентино, Роберт Тейлор, Грета Гарбо, Ізабель Юппер, Грета Скаккі, Колін Ферт...
Над кіноадаптацією «Травіати» (фільм-опера вийшов на екрани у 1983 році) працював видатний італійський режисер Франко Дзеффіреллі, вразивши глядачів щирістю й глибоким співпереживанням головним героям, яких зіграли і проспівали неперевершені Тереза Стратас та Пласідо Домінго.
Не обійшли увагою «Даму з камеліями» і балетмейстери. У 1963 році був створений балет «Маргарита і Арман». Хореографію та постановку здійснив британський балетмейстер Фредерік Аштон на музику Ференца Ліста. Балет спеціально створювався для танцювального дуету Марго Фонтейн та Рудольфа Нурієва.
Американський і німецький балетмейстер Джон Ноймайєр звернувся до твору А. Дюма-сина у 2008 році, поставивши балет на музику Фредеріка Шопена. «Повноцінна романна форма, її поетична сила, багатосюжетна оповідальна манера – все це надихнуло мене на постановку трьохактного балету, – писав хореограф. – Головним для мене в роботі було переконати артистів, що цей сюжет може існувати й сьогодні, ця історія – історія спокути коханням – могла б відбуватися й зараз». Ці постановки хореографічних метрів з великим успіхом йдуть у багатьох театрах світу.
У 2010 році в Татарському академічному державному театрі опери та балету ім. М. Джаліля хореографічне втілення популярної драми здійснив Олександр Полубенцев, використавши не тільки музику «Травіати», але й уривки з інших опер великого італійця.
У Національній опері України хореографію балету «Дама з камеліями» здійснила художній керівник балетної трупи театру Аніко Рехвіашвілі, написавши лібрето разом з диригентом-постановником балету Олексієм Бакланом, який також працював і над музичною композицією твору.
«Постановка нова у повному розумінні цього слова, – розповідає Аніко Рехвіашвілі. – Це новий підхід до музичної концепції. Ми не адаптуємо музичний матеріал до опери «Травіата» Дж. Верді, хоча це очікувано. Не використовуємо твори одного автора, наприклад, Шопена чи Ліста, як це робили інші постановники, які до нас інтерпретували роман А. Дюма. В нашій виставі звучить музика Л. Бетховена, І. Брамса, І. Пахельбеля, Г. Форе, Е. Елгара».
На думку Олексія Баклана, відмова від музичного матеріалу Дж. Верді зумовлена в основному тим, що постановники не хотіли запропонувати глядачеві «протанцьовану оперу», розуміючи, що більш досконалішу, ціліснішу «конструкцію», ніж створив геніальний композитор «Травіати», створити неможливо. Основна музика, яка звучить у балеті, – це твори Бетховена. Вистава побудована на суто класичній музичній основі. Постановників зацікавили «дзеркальні паралелі»: теперішні пластичні і віртуальні засоби виразності та класична музика, історія, яка була написана у середині XIX століття, та сучасна театральна мова, якою ця історія розповідається.
Нові креативні рішення театр використав і у створенні сценографії і костюмів (художник-постановник – Наталія Кучеря). Декорації «оживають» завдяки різноманітним оптичним ефектам. Костюми наближені до сучасної fashion-естетики, подекуди навіть із імпульсами провокації.
Хореографія балету «Дама з камеліями» винятково авторська, немає жодних паралелей із вже існуючими хореографічними версіями, значно збагачена сучасною пластикою, що дозволяє віднести перший показ вистави до статусу світової прем’єри. Загальне балетмейстерське вирішення вистави також є нестандартним. Особливість київської постановки – не виклад відомого роману. Як вважає Аніко Рехвіашвілі, балет «Дама з камеліями» – це самостійна балетна драма, в основі якої переплетіння сюжетної лінії роману із реальною історією із життя письменника. Це історія кохання автора до однієї з найвитонченіших жінок Парижа, куртизанки Марі Дюплессі, її короткого, але яскравого життя, трагічної і такої передбачуваної загибелі. Це історія про жертву заради чоловіка. Історія реальної жінки, яка через кохання пізнала саму себе.
Вікторія АПАНАСЕНКО
- Марі Дюплессі, паризька куртизанка:
- ШЕВЧЕНКО Анастасія
- Кларисс, юна дівчина:
- КУЛИК Юлія
- Нінон, мати Кларисс:
- МЕЛЬНИК Людмила
- Юнак:
- СКУЛКІН Олександр
- Подруги Марі:
- СОКОЛОВА Тетяна