Репертуар

СТИСЛИЙ ЗМІСТ

Пролог

Кафе поруч з театром, в якому любить проводити час поет, художник і музикант Гофман. Тут весело і галасливо. Тут можна забути про життєві негаразди. Сьогодні в театрі дають «Дон Жуана» Моцарта. Донну Анну співає оперна примадонна Стелла. Вона через свого слугу Андреаса передала закоханому в неї Гофману записку з ключем від своєї кімнати. Але, підкупивши слугу, лист перехоплює радник Ліндорф, котрий також намагається здобути прихильність Стелли. Входить Гофман зі своїм вірним супутником Нікляусом. Завсідники кафе передчувають веселий вечір: поет славиться невичерпною дотепністю. На прохання друзів він співає жартівливу пісеньку про Кляйнзака. Однак думки Гофмана прикуті до Стелли. Він починає плутати куплети, співаючи вже не про Кляйнзака, а про свою кохану. Один із друзів, Натанаель, запевняє, що Гофман знову закоханий. Але поет лише сміється. В бесіду вступає доти мовчазний Ліндорф. Він сумнівається, чи здатен Гофман взагалі кохати будь-кого. Зачеплений зауваженням, юнак готовий розповісти про свої сердечні захоплення. Фантазуючи, він немов прагне розгадати, хто ж насправді його кохана Стелла, що являє собою та, в якій втілилися для поета «три душі, три серця»? Він починає розповідь, залучаючи до дії всіх оточуючих.

Дія перша. Олімпія

У першій казці Гофмана два злодії – Спаланцані й Коппеліус. Разом ці два шарлатани сконструювали чудесну механічну ляльку й нарекли її  Олімпією. Гофман, лише раз побачивши її, закохався. Сподіваючись познайомитися з Олімпією, Гофман готовий брати у Спаланцані уроки фізики. Несподівано з'являється Коппеліус, що прийшов отримати у Спаланцані гроші, які той заборгував йому за роботу. Щоб позбутися Коппеліуса, Спаланцані виписує чек на збанкрутілий банк. Коппеліус продає Гофману чарівні окуляри, крізь які він бачить Олімпію як живу жінку. Прийшов час продемонструвати всім таланти Олімпії. Запрошені слухають чарівну пісеньку, яку співає для них Олімпія. Гофман, полонений її голосом і красою, освідчується в коханні. Лялька на всі питання механічно відповідає лише «Так… Так…», але чарівні окуляри роблять свою справу... Повертається розлючений Коппеліус. Він зрозумів, що Спаланцані обдурив його, і вирішує помститися. Починаються танці. Олімпія кружляє все швидше. Гофман не в силах продовжувати цей скажений танок. Раптом Коппеліус хапає ляльку і трощить її на шматки. З Гофмана спадають магічні окуляри, він у розпачі, бо розуміє, що був закоханий у механічну ляльку. Гості сміються з нього. Двоє негідників гнівно з’ясовують свої стосунки...

Дія друга. Антонія

Будинок скрипкового майстра Креспеля в Мюнхені. Сюди він таємно привіз свою дочку Антонію, яка мріє про сцену і про коханого Гофмана, з яким батько розлучив її. Дівчина успадкувала від матері – уславленої співачки – унікальний голос, але разом з ним – і невиліковну хворобу, від якої померла її мати. Креспель сподівається сховати свою дочку і від страшного лікаря Міракля, який згубив її мати, і від закоханого в Антонію Гофмана. Та поет знаходить Антонію, вони щасливі, хоча він сильно занепокоєний поганим самопочуттям коханої. Підслухавши розмову Креспеля з Міраклем, він дізнається про хворобу Антонії. Бере з неї обіцянку ніколи не співати, забути мрії про сцену. Щойно йде Гофман, з'являється Міракль. Він спокушає Антонію мріями про славу, про квіти й оплески, викликає в її уяві образ матері. Антонії здається, що мати кличе її на сцену. Під пекельний акомпанемент скрипки Міракля вона співає все більш захоплено й пристрасно і невдовзі падає замертво. Гофман у відчаї, Креспель марно намагається врятувати свою доньку...

Дія третя. Джульєтта

Венеція. Гофман і Нікляус проводять час у компанії куртизанки Джульєтти. Шлеміль, коханець Джульєтти, ревнує її до Гофмана. Але поетові здається, що він байдужий до чар Джульєтти: «Хіба можна кохати куртизанок?» Ці слова чує чаклун Дапертутто. Він, спокушаючи Джульєтту  чарівним діамантом, переконує її заволодіти не лише думками, але й душею Гофмана, викравши його відображення: тоді поет, як і Шлеміль, буде підвладним Дапертутто. Джульєтта своїми чарами підкорює Гофмана і краде його відображення: дзеркало, яке підносить йому чаклун – пусте! Щоб заволодіти ключем від спальні Джульєтти, Гофман б'ється на дуелі зі Шлемілем і вбиває його шпагою Дапертутто. Поет шукає кохану, але бачить як підступна куртизанка відпливає на гондолі в обіймах свого чергового коханця – Пітікіначчо. Гофман знову зраджений, і Нікляус поспішає забрати його геть…

Епілог

Закінчивши свою сумну оповідь, Гофман прагне лише одного – забути ці історії. «Це була казка про моїх коханих, – зізнається він. – Я ніколи їх не забуду». У цей момент господар кафе Лютер повідомляє, що Стелла, уславлена оперна співачка, обожнювана Гофманом, мала величезний успіх у «Дон-Жуані». Міський радник Ліндорф, палкий прихильник Стелли, непомітно виходить, щоб зустріти її. Тим часом Нікляус резюмує сенс казок Гофмана: Олімпія, Антонія та Джульєтта – актриса, невинність та порок – все ці іпостасі втілилися в одній жінці – Стеллі! Він пропонує тост за неї, але нетверезий Гофман гнівно відмовляється, бо не хоче більше чути нічого про кохання. Нікляус знову набуває вигляду Музи, пропонуючи розчарованому поетові знайти розраду в творчості.